Філософсько-освітні пошуки давньогрецьких перипатетиків.

Частина 2. Феофраст

Анотація

У статті вперше представлено академічний переклад фрагментів творів Феофраста з класичних мов українською, а також здійснено ґрунтовний аналіз його філософсько-освітніх поглядів. Через переклад і філософсько-філологічний аналіз давньогрецьких і латинських джерел автор демонструє глибину міркувань Феофраста про природу освіти, її моральне і соціальне значення, а також етичну відповідальність особистості за вибір життєвого шляху. Центральною у тексті є ідея пайдейї як цивілізаційного чинника, що дозволяє людині подолати власну неосвіченість і дика природа, сформувавши здатність до суспільного співжиття, моральної рефлексії та гармонійного буття. Увагу приділено також критиці зовнішньої показовості, яка не підкріплена внутрішньою доброчесністю, та висміюванню легковажного ставлення до вибору життєвих орієнтирів, що призводить до особистісного занепаду. Аналізовані сентенції й афоризми висвітлюють виховну силу сором’язливості, важливість самоповаги та необхідність наполегливої праці для досягнення розуму й доброчесності. Цей підхід дозволяє авторові ввести сучасного читача у контекст давньогрецької етичної думки, в якій освіта розглядається не лише як інструмент передання знань, а як основа морального становлення, що залишається актуальним і в сучасному світі. Доведено, що байдужість до навчання і морального вдосконалення мислитель розцінює як серйозну етичну помилку, яка не лише веде до особистісного занепаду, а й підриває соціальні засади спільного життя. Також обґрунтовано, що в концепції Феофраста існує тісний зв’язок між зовнішнім і внутрішнім – краса без доброчесності втрачає цінність, а справжнє моральне вдосконалення можливе лише через самоповагу, сором’язливість і наполегливе навчання. Ці положення дозволяють вважати філософсько-освітні ідеї Феофраста актуальними і для сучасного педагогічного та етичного дискурсу.