Чи потребує наука регулювання: етос і самоорганізація у науці

Олена Комар

doi:10.31874/2309-1606-2024-30-2-13

Автор(и)

Олена Комар Київський національний університет імені Тараса Шевченка https://orcid.org/0000-0002-6762-0074

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2024-30-2-13

Ключові слова:

науковий етос, саморегуляція, соціальна відповідальність, епістемологія, експертиза, наукове знання

Анотація

Ця стаття присвячена аналізу нових викликів, що постають перед наукою, які вимагають переоцінки соціальної відповідальності вчених і перегляду звичних уявлень про наукову етику. Наука – це не лише сукупність знань, що має глибокий вплив на суспільні перетворення, але й самоорганізована спільнота, яка встановлює як чіткі поведінкові норми та приписи, так і неявні, афективно заряджені цінності та обмеження. Зростання кількості вчених і публікацій разом із падінням суспільної довіри до науки спонукає до переосмислення традиційного розуміння наукового етосу та пошуку способу вдосконалення його норм через саморегуляцію. З цією метою в статті розглядається взаємозв’язок між науковою саморегуляцією та науковим етосом, досліджуються витоки самоорганізованої науки та піднімаються питання довіри до влади та експертів. Етос науки, який розглядається як комплекс цінностей і норм, що визначає поведінку вчених (Р. Мертон) і покликаний посилювати ефективність наукової діяльності все більше кодифікується. Водночас відсутність чітко визначеного предмета в науці загострює питання соціальної відповідальності, особливо враховуючи тенденцію до комодифікації (комерціалізації) науки. Тому у статті обговорюються ключові фактори та ефективність інструментів саморегуляції, таких як наукометрія, практики ретракції, координація між науковцями та меритократична організація академічної спільноти, і піднімається проблема невідповідності звичних норм наукового етосу і цінностей науки масштабам її останніх змін, оскільки традиційний підхід за нових умов породжує потенційно руйнівні тенденції. Це питання проілюстровано через внутрішній конфлікт норми академічної доброчесності, яка спонукає дослідників віддавати пріоритет кількісним наукометричним показникам успішності на противагу етичній нормі безкорисливості. Я стверджую, що невирішене протиріччя між цими нормами шкодить науці в цілому через специфічний характер її організації, а не лише підриває репутацію окремих учених. Наостанок я аналізую довіру, знання і цінності як чинники наукової саморегуляції.

Біографія автора

Олена Комар, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

кандидат філософських наук, доцент, доцентка кафедри філософії та методології науки;
асоційована професорка Інституту філософії Університету Оснабрюка (Німеччина). Старша наукова співробітниця дослідницької навчальної групи «Ситуативне пізнання».

Посилання

Clifford, W. K. (1999). The ethics of belief and other essays. T. Madigan (ed.). Amherst, N.Y.: Prometheus Books.

Kleinman, D. L. (2017). The Commercialization of Academic Culture and the Future of the University. In The Commodification of Academic Research. (Pp. 24–43). Pittsburgh, PA: University of Pittsburgh Press.

Komar, O. (2018). Epistemological models of modern scientific discourse. [In Ukrainian]. In I. Dobronravova (ed.). Philosophy of Science. Kyiv: VPC “Kyiv University”. http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/PhN/7-ch.htm

Kuhn, T. (1962). The structure of scientific revolutions. University of Chicago Press, Chicago.

Latour, B. (1999). Pandora’s hope: essays on the reality of science studies. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press.

Levy, N. (2021). Bad beliefs: Why they happen to good people. Oxford University Press.

Levy, N. (2024). Philosophy, Bullshit, and Peer Review. Philosophy, Bullshit, and Peer Review. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781009256315.

Lupia, A., Allison, D. B., Jamieson, K.H., Heimberg, J., Skipper, M., & Wolf, S. M. (2024). Trends in US public confidence in science and opportunities for progress. Proceedings of the National Academy of Sciences, 121(11). https://doi.org/10.1073/pnas.2319488121

Maxwell, K., & Benneworth, P. (2018). The construction of new scientific norms for solving Grand Challenges. Palgrave Communications, 4(1). https://doi.org/10.1057/s41599-018-0105-9

Merton, R. K. (1938). Science and the Social Order. Philosophy of Science, 5, 321–337.

Merton, R. K. (1942). Science and Technology in a Democratic Order. Journal of Legal and Political Sociology, 1, 115–126.

Noorden, R. van. (2023). More than 10,000 research papers were retracted in 2023 – a new record. Nature. 12 December 2023. https://www.nature.com/articles/d41586-023-03974-8

O’Connor, C., & Weatherall, J. O. (2019). The misinformation age: How false beliefs spread. Yale University Press.

Polanyi, M. (1962). The republic of science: Its political and economic theory. Minerva, 1(1), 54–73.

Politi, V. (2024). Who ought to look towards the horizon? A qualitative study on the collective social responsibility of scientific research. European Journal for Philosophy of Science, 14(2), 19. https://doi.org/10.1007/s13194-024-00580-x

Soliman A. (2025). ‘Precocious’ early-career scientists with high citation counts proliferate. Nature, 03 January 2025. https://www.nature.com/articles/d41586-024-04006-9

Weber, M. (1922). Gesammelte Aufsätze zur Wissenschaftslehre. Tübingen: J.C.B. Mohr.

Wilcox, C. (2023). Scientists are publishing too many papers – and that’s bad for science. ScienceAdvisor. 16 November 2023. https://www.science.org/content/article/scienceadviser-scientists-are-publishing-too-many-papers-and-s-bad-science#:~:text=In%20recent%20years%2C%20the%20number,had%20jumped%20to%202.82%20million

Wilholt, T. (2016). Collaborative research, scientific communities, and the social diffusion of trustworthiness. In M. Brady, & M. Fricker (eds.). The Epistemic Life of Groups: Essays in the Epistemology of Collectives. (Pp. 218–234). Oxford, UK: Oxford University Press.