Громадянський дискурс як джерело суспільного консенсусу: значущість в умовах війни
DOI:
https://doi.org/10.31874/2309-1606-2023-29-1-3Ключові слова:
громадянський дискурс, суспільний консенсус, легітимація, демократична освіта, нелегітимний примус, соціальні цінності, соціальні нормиАнотація
Розглянуто особливості громадянського дискурсу як джерела і способу встановлення суспільного консенсусу. Метою цієї статті є показати потенціал громадянського дискурсу як основи для здобуття стабільного суспільного консенсусу. Уточнено відмінності громадянського дискурсу як орієнтованого на прагматичний результат, на відміну від філософського дискурсу як орієнтованого на пошуки істини заради неї самої та риторичного дискурсу як орієнтованого на перемогу у дискусії над суперником за будь-яку ціну в рамках правил риторики. Наголошено на взаємній обумовленості розвитку демократичної культури суспільства і невпинного розгортання відкритого і вільного публічного дискурсу. Виявлено, що громадський дискурс виникає як спроба встановити порозуміння між представниками локальних дискурсів всередині окремих соціальних спільнот. Таким чином, суспільний консенсус виникає як перехресний консенсус між окремими соціальними спільнотами певного суспільства. Такий суспільний консенсус постає як наступний, вищий рівень легітимації, який можна здобувати у відкритому дискурсі. Переосмислено значущість нелегітимного примусу: насильство, яке нищить мораль, не може бути прийнятним за жодних обставин, однак спроби тимчасово обмежити дію моралі у надзвичайних ситуаціях (зокрема, в умовах війни), можуть стати предметом громадянського дискурсу з метою досягнути суспільного консенсусу щодо необхідності і моральної виправданості збройного опору агресії. Ще більш запитаним громадянський дискурс виявляється у просторі глобального громадянського суспільства, зокрема – для досягнення міжнародного консенсусу щодо необхідності забезпечити воєнну поразку країни-агресора. Інший напрям застосування громадянського дискурсу – визначення завдань і шляхів повоєнної відбудови країни-жертви і повоєнного покарання і спокутування скоєних злочинів державою-агресором.
Посилання
Arendt H. (1970). Macht und Gewalt. München: Piper.
Barnes, P., Morris, M. P., Pierce, A. L., & Shaffer, T. J. (2022). Answering the call: Offering and analyzing civil discourse opportunities in undergraduate public affairs education. Journal of Public Affairs Education, 29(2), 213–231 https://doi.org/10.1080/152368 03.2022.2148604
Benjamin, M. (1995). The Value of Consensus. Bulger R. L., Meyer Bobby, E. & Fineberg, H. V. (Ed.). Society’s Choices: Social and Ethical Decision Making in Biomedicine. Washington, DC: National Academies Press. Pp. 241–260.
Birnie, B. (2016). Promoting Civil Discourse in the Classroom. Kappa Delta Pi Record, 52. 52-55. https://doi.org/10.1080/00228958.2016.1156508
Boichenko, M. & Rudenko Y. (2020). Sources of state sovereignty and the idea of national identity. [In Ukrainian]. Political Science Bulletin, 85, 158–173. https://doi. org/10.17721/2415-881х.2020.85.158–173.
Boychenko, M. (2016). The ethos of communicative communities as a basis for the generalization of social values: limits of conceptual understanding. [In Ukrainian]. Bulletin of Lviv National University. Series: Philosophical Sciences, 18, 172–182.
Flierman, R., & Welton, M. (2021). De Excidio Patriae: civic discourse in Gildas’ Britain. Early Medieval Europe, 29, 137–160. https://doi.org/10.1111/emed.12475
Fromm E. (1973). Anatomy of Human Destructiveness. New York: Holt, Rinehart and Winston.
Gergen, K. J. (2001). Social Construction in Context. Thousand Oaks, CA: SAGE.
Grechko, K. (2013). Problems of global civil society in terms of communicative and network paradigms. Philosophy and political science in the context of modern culture, 4(6), 112–116.
Hrudka, O. (2020). Homo sacer: a man without attributes. [In Ukrainian]. Krytyka. Book reviews. https://krytyka.com/ua/articles/homo-sacer-lyudyna-bez-vlastyvostey
Habermas, J. (2000). The Structural Transformation of the Public Sphere. Trans. from German by A. Onishko. [In Ukrainian]. Lviv: Litopys.
Habermas, J. (2001). Philosophical discourse of modernity. Trans. from German by V. Kuplin. [In Ukrainian]. Kyiv: The Fourth Wave.
Hawkins, K. (2014). Richard Dawkins: ‘Immoral’ not to abort Down’s foetuses. BBC News, Ouch. 21 August 2014. https://www.bbc.com/news/blogs-ouch-28879659
Humphries, E. K. (2019). Civic Discourse. Bob Graham Center for Public Service University of Florida. https://reference.jrank.org/governance/Civic_Discourse.html
Legate, M. (2018). Civil Discourse in the Classroom: Preparing Students for Academic and Civic Participation. Dissertations, Theses, and Student Research: Department of English, 138. https://digitalcommons.unl.edu/englishdiss/138
Lehrer, K., & Wagner, C. (1981). Consensus and Philosophical Issues. In: Rational Consensus in Science and Society. Philosophical Studies Series in Philosophy, vol 24. Springer, Dordrecht. https://doi.org/10.1007/978-94-009-8520-9_1
Leskes, A. (2012). A Plea for Civil Discourse: Needed, the Academy. https://www.aacu. org/liberaleducation/2013/fall/leskes
MacMahan, J. (2002). The Ethics of Killing: Problems at the Margins of Life. New York: Oxford University Press
Massey, C. R. (2000). Civic Discourse Amid Cultural Transformation. 12 Cardozo Studies in Law & Literature 193. http://repository.uchastings.edu/faculty_scholarship/1132
Rawls, J. (2001). The theory of Justice / trans. from English by O. Mokrovolskyi. [In Ukrainian]. Kyiv: Osnovy.
Rogozha, M. (2022). Overlapping consensus in the space of public morality (On John Rawls’ political constructivism). [In Ukrainian]. Philosophical thought, (1), 51–67. https://doi.org/10.15407/fd2022.01.051
Sweet-Cushman, J. (2021). A Format-Flexible Pedagogy of Civil Discourse. PS: Political Science & Politics, 54(1), 180–181. doi:10.1017/S1049096520001547
The Civic Learning and Democratic Engagement National Task Force. (2011). A Crucible Moment: College Learning and Democracy’s Future. The U.S. Department of Education. October 5, 2011. 118 p. https://www2.ed.gov/rschstat/research/pubs/college-learning-democracys-future/crucible-moment.pdf
Vallor, S. (2021). Social Networking and Ethics. Stanford Encyclopedia of Philosophy. https://plato.stanford.edu/entries/ethics-social-networking/
Walker, P., & Lovat, T. (2022).The Moral Authority of Consensus. The Journal of Medicine and Philosophy: A Forum for Bioethics and Philosophy of Medicine, 47(3), 443–456. https://doi.org/10.1093/jmp/jhac007
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 215
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
- Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації;
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.