Досвід перекладу Передмови до «Критики чистого розуму» Імануеля Канта

Анотація

У статті здійснено змістовий філософський, філологічний та перекладацький аналіз кожно­го абзацу Передмови до «Критики чистого розу­му» Імануеля Канта. Виявлено концептуальний характер формулювань Передмови, яка розкриває логіку руху Кантової думки у філософії. Зокрема, унаочнено тяглість проблематики філософських пошу­ків Канта і єдність його філософської позиції, яку можна простежити у різних творах Канта. Передмова виступає у цьому світлі водночас як певний підсумок і як загальне спрямування до наступних філософських розробок Канта. Виявлено пастки можливого хибного розуміння і відповідно – неадекватного перекладу окремих положень, викладених у Передмові. Переклад Передмови має враховува­ти поважне ставлення Канта до метафізики, яку німецький мислитель прагне не так перевершити, як удосконалити. Метафізика у Канта постає не як за­стигле вчення, але як шлях розуму, творчий пошук ним відповідей на останні/ перші питання філософії. Цей пошук розуму невпинно здійснюється протягом усієї історії філософії і, вочевидь, не буде завершеним філософією Канта, що сам він добре усвідомлював. Критика скептицизму постає у цьому світлі не як за­перечення метафізики як такої, а як виявлення слабких місць тієї чи іншої істо­ричної версії метафізики. Крім того, дослідження метафізики є справою дискур­су – змаганням суджень різних мислителів. Метафізика стосується не лише і не стільки розуму людини, скільки самої людини як носія розуму Водночас, Кант на­голошує на самодостатності розуму (з усіма згаданими множинними його шля­хами) як засобу досягнення повноти метафізики. Дана стаття є супроводом до нового перекладу Передмови українською мовою, який подано нижче у цьому ж номері «Філософії освіти». Автор виносив раніше дані тези на публічне обгово­рення, однак тут вони отримали своє перше академічне видання.