Духовно-моральний вимір освіти як умова конституювання суб’єктності

Автор(и)

  • Сергій Рєзніков Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпро, Україна) https://orcid.org/0000-0002-0006-8879

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2026-32-1-12

Ключові слова:

духовно-моральний вимір освіти, суб’єктність, філософія освіти, цінності, автономія, рефлексія, відповідальність, Нова українська школа

Анотація

Актуальність. У статті розглянуто проблему духовно-морального виміру освіти в умовах трансформації сучасного соціокультурного простору, що супроводжується зростанням ролі інструментальної раціональності, цифровізації та стандартизації освітніх процесів. За таких умов освіта дедалі частіше редукується до механізму передачі знань і формування компетентностей, що зумовлює послаблення її ціннісно-смислового виміру та актуалізує питання про можливість становлення особистості як суб’єкта. Метою статті є філософсько-антропологічне осмислення духовно-морального виміру освіти як умови конституювання суб’єктності, а також визначення його ролі у поєднанні когнітивного, аксіологічного та соціального вимірів людського становлення. Методологічною основою дослідження є філософсько-антропологічний підхід, доповнений герменевтичним, феноменологічним та аксіологічним підходами, що дозволяють розглядати освіту як простір інтерпретації досвіду, переживання цінностей і формування моральної самосвідомості. Використання елементів дискурсивного аналізу дало змогу виявити особливості сучасного наукового осмислення співвідношення знання, цінностей і суб’єктності в освіті. Новизна. Наукова новизна дослідження полягає у трактуванні духовно-морального виміру освіти як онтологічної умови конституювання суб’єктності, а не як допоміжного компонента освітнього процесу. Уперше обґрунтовано його роль як смислотворчого простору, у межах якого відбувається інтеграція різних вимірів людського становлення та формується здатність до самовизначення, рефлексії і відповідальної участі у соціальному житті. Висновки. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для концептуалізації сучасних освітніх підходів, орієнтованих на розвиток суб’єктності, а також для вдосконалення змісту освітніх програм у контексті гуманістичної спрямованості освіти.

Біографія автора

Сергій Рєзніков, Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпро, Україна)

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії

Посилання

Bekh, I. (2022). New scientific achievement as a factor in personality education [in Ukrainian]. Theoretical and methodological problems of raising children and students, 26(1), 27–42. https://doi.org/10.32405/2308-3778-2022-26-1-27-42

Dovbnia, V. M. (2024). Subjectivity as a fundamental concept of modern philosophy of education [in Ukrainian]. Philosophy of Education, 30(1), 12–25. DOI: https://doi.org/10.31874/2309-1606-2024-30-1-12

Dovbnya, V. M. (2018). New Ukrainian school: an attempt of philosophical and anthropological comprehension [in Ukrainian]. Philosophy of Education, 22(1), 240–258. DOI: https://doi.org/10.31874/2309-1606-2018-22-1-240-258

Zhurba, K. (2021). Education of meaning of life values in secondary and high school: theoretical-practical aspects [in Ukrainian]. EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, (1), 28-44. DOI: https://doi.org/10.38014/ehs-ss.2021.1.03

Romanenko, K. M., & Shevchenko, N. O. (2023). Use of innovative learning forms in the system of public servants education [in Ukrainian]. Bulletin of the Dnipro Academy of Continuing Education, (2), 22–26. DOI: https://doi.org/10.54891/2786-698X-2023-2-4

Biesta, G. (2007). Why “What Works” Won’t Work. Educational Theory. https://doi.org/10.1111/j.1741-5446.2006.00241.x

Bravo González, P., & Reiss, M. J. (2025). Introducing sociopolitical approaches to science education: an integrative review of the concept of subjectivity in science curricula and continuous professional development programmes. Studies in Science Education, 1–41. DOI: https://doi.org/10.1080/03057267.2025.2563997

Emans, A., Oolbekkink-Marchand, H., Bakker, C., & De Bruijn, E. (2025) Teacher agency in the dynamics of educational practices: a theory synthesis. Frontiers in Education, (9), 1515123. DOI: doi: 10.3389/feduc.2024.1515123

Floridi, L., & Cowls, J. (2019). A unified framework of five principles for AI in society. Harvard Data Science Review. DOI: https://doi.org/10.1162/99608f92.8cd550d1

McGeer, V. (2018), The Value of Reactive Attitudes: Critical Response to Christine Tappolet's Emotions, Values and Agency. Philosophy and Phenomenological Research, 97, 512-519. DOI: https://doi.org/10.1111/phpr.12541

Mittelstadt, B. D., Allo, P., Taddeo, M., Wachter, S., & Floridi, L. (2016). The ethics of algorithms: Mapping the debate. Big Data & Society, 3(2). DOI: https://doi.org/10.1177/2053951716679679

Hendriksen, N., Logtenberg, A., Westbroek, H., & Janssen, F. (2024). Exploring teachers’ agency in inclusive education: Secondary education teachers navigating their projects in responding to the diversity in students’ sociocultural backgrounds. Teaching and Teacher Education, 149, 104731. DOI: https://doi.org/10.1016/j.tate.2024.104731

Hrynevych, L., Linnik, O., & Herczyński, J. (2023). The new Ukrainian school reform: Achievements, developments and challenges. European Journal of Education, 58, 542–560. DOI: https://doi.org/10.1111/ejed.12583

Kant, I. (2015). Critique of Practical Reason (M. Gregor, Trans.). Cambridge University Press.

Kant, I. (1998). Groundwork of the metaphysics of morals (M. Gregor, Trans.). Cambridge University Press.

Perrin, R. (1991). Max Scheler’s concept of the person: An ethics of humanism. Palgrave Macmillan. DOI: https://doi.org/10.1007/978-1-349-21399-3

Ricoeur, P. (1992). Oneself as Another. Chicago: University of Chicago Press.

Romanenko, K., et al. (2025). The Intersection of Spirituality and Artificial Intelligence. International Journal on Culture, History and Religion. DOI: https://doi.org/10.63931/ijchr.v7iSI1.227

Scheler, M. (1973). Formalism in ethics and non-formal ethics of values: A new attempt toward the foundation of an ethical personalism (M. S. Frings & R. L. Funk, Trans.). Northwestern University Press.

Waghid, Y. (2014). Pedagogy Out of Bounds. Educational Philosophy and Theory. DOI: https://doi.org/10.1080/00131857.2013.779208

Zahavi, D. (2019). Applied phenomenology: Why it is safe to ignore the epoché. Continental Philosophy Review, 54(2), 259–273. DOI: https://doi.org/10.1007/s11007-019-09463-y

Переглядів анотації: 3

Опубліковано

2026-07-01

Як цитувати

Рєзніков, С. (2026). Духовно-моральний вимір освіти як умова конституювання суб’єктності. Філософія освіти. Philosophy of Education, 32(1). https://doi.org/10.31874/2309-1606-2026-32-1-12

Номер

Розділ

Статті

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.