Переклад як (криво)тлумачення: на прикладі філософії пізнього Фіхте

Іван Іващенко

doi:10.31874/2309-1606-2024-30-1-16

Автор(и)

Іван Іващенко Вінницький національний технічний університет https://orcid.org/0000-0002-7146-6831

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2024-30-1-16

Ключові слова:

віра, знання, вчення про науку, Бог, образ, релігія

Анотація

У статті проаналізовано тексти, присвячені філософії пізнього Фіхте, а саме поняттю образу та абсолютного (Нетреб’як, 2022 і 2024). Показано, до яких проблем призводить, з одного боку, нехтування контекстом Фіхтевої філософії на тлі спроби витлумачити його пізню філософію, з другого ж боку, кривотлумачення Фіхтевої термінології й хибні переклади його текстів. Також спростовано твердження про теологічний контекст філософії Фіхте, який послідовно розвивав Кантову програму трансцендентальної філософії, яка претендувала на реформування християнської епістемології та етики, розглядаючи знання джерелом віри. У статті також витлумачено Кантову тезу про посування (aufheben) знання задля здобуття місця для віри (KrV, B XXX) в контексті Лютерового перекладу біблійного дієслова καταργεíν (Рим. 3:31) як Кантову претензію на реформу християнства. Шлях християнства (і християнського філософа) – виправдання знання (закону, норми) через віру. Кант натомість радикально переосмислює цю настанову, пропонуючи виправдання віри через знання. У ґрунті речі Кант переглядає саме християнство, відмовляючись від трансценденції, – гаданого джерела як епістемічного, так і практичного світостосунку, з чого випливає і його критика християнської етики з її золотим правилом моралі в рамцях його вчення про категоричний імператив. Під цим оглядом Фіхте лише продовжує Кантову програму трансцендентальної філософії, пропонуючи шлях від знання до віри. Спроби теологічного прочитання Фіхтевого вчення про науку в ґрунті речі суперечать як раннім версіям вчення про науку, так і пізнім, адже нехтують епістемологічним контекстом, у якому Фіхте послідовно розвивав Кантове революційне ототожнення об’єктивної чинності та об’єктивної реальності, хай навіть послуговувався своїм ориґінальним теоретичним вокабуляром.

Біографія автора

Іван Іващенко, Вінницький національний технічний університет

кандидат філософських наук, старший викладач. Сфера наукових інтересів: епістемологія, філософія мови, філософії Просвітництва.

Посилання

Cesa, C. (2008). Introduzione a Fichte. Roma/Bari: Editori Laterza.

Danz C. (2000) Das Bild als Bild. Aspekte der Phänomenologie Fichtes und ihre religion¬stheoretischen Konsequenzen. Fichte-Studien, 18, 1–17.

Drechsler, J. (1955). Fichtes Lehre vom Bild. Stuttgart: Kohlhammer.

Fichte, J. G. (1986a). Die Wissenschaftslehre. Zweiter Vortrag im Jahre 1804 vom 16. April bis 8. Juni. Gereinigte Fassung hrsg. v. R. Lauth und J. Widmann. Hamburg: Meiner.

Fichte, J. G. (1986b). Briefe. Hrsg. v. Manfred Buhr. Leipzig: Reclam.

Fichte, J. G. (1994). Wissenschaftslehre nova methodo. Hrsg. v. Erich Fuchs. Hamburg: Meiner.

Fichte, J. G. (1997). Grundlage der gesamten Wissenschaftslehre als Handschrift für seine Zuhörer (1794). Einl. und Reg. von Wilhelm G. Jacobs. Hamburg: Meiner.

Fichte, J. G. (2000). Die Bestimmung des Menschen. Auf der Grundlage der Ausgabe von Fritz Medicus revidiert von Horst D. Brandt. Hamburg: Meiner.

Fichte, J. G. (2012). Die Anweisung zum seligen Leben. Hrsg. v. Hansjürgen Verweyen. Ham¬burg: Meiner.

Ivashchenko, І. (2012). The broken mirror. J. G. Fichte’s “The science of knowledge of 1804-2” as an attempt of non-reflexive theory of self-consciousness and its influence on Heidelberg School. Sententiae, (1(XXVІ), 28–68.

Janke, W. (1970). Fichte. Sein und Reflexion – Grundlagen der kritischen Vernunft. Berlin: de Gruyter.

Kant’s gesammelte Schriften (1900ff.) Hrsg. von der Königlich Preußischen Akademie der Wissenschaften (Bde. I–XVI). Berlin: Reimer.

Kant, I. (1998). Kritik der reinen Vernunft. Hrsg. v. Jens Timmermann. Hamburg: Meiner.

Kant, I. (1999). Was ist Aufklärung? Ausgewählte kleine Schriften. Hrsg. v. Horst D. Brandt. Hamburg: Meiner.

Kant, I. (2017). Die Religion innerhalb der Grenzen der bloßen Vernunft. Hrsg. v. Bettina Stangneth. Hamburg: Meiner.

Netrebiak, O. (2022). Knowledge as image in the late philosophy of Johann Gottlieb Fichte. In: NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, 9–10, 89–97.

Netrebiak, O. (2024). Evolution of the concept of the Absolute in Fichte. Philosophska dumka, (1), 96–109.

Rickert, H. (1899). Fichtes Atheismusstreit und die Kantische Philosophie. Ein Sekularbetrachtung. Berlin: Reuther & Reichard.

Zöller, G. (1998). Fichte’s Transcendental Philosophy: The Original Duplicity of Intelligence and Will. Cambridge: Cambridge UP.

Zöller, G. (2016). Fichte’s Later Presentation of Wissenschaftslehre. In: The Cambridge Companion to Fichte. Ed. by David James and Günter Zöller. New York: Cambridge UP. pp. 139–167