Народний характер поляків у філософсько-педагогічних експлораціях на зламі ХІХ–ХХ століть (на матеріалі спадщини Юліана Леопольда Охоровича)

(пер. з польської Марії Култаєвої)

Анотація

Запропоновано аналіз концептуальних засад дослідження народного характеру поляків у спадщині Юліана Леопольда Охоровича (1850-1917) та філософсько-педагогічна імплікація його поглядів. Особливо акцентовано внесок Охоровича до розробки міждисциплінарного підходу до дослідження народного характеру поляків. Евристичний потенціал такого підходу розкрито через реконструкцію і систематизацію поглядів Охоровича, які відіграли значну роль у визначенні інтенціональності дискусій про те, якої філософії потребують поляки для успішного самоствердження свого національного буття. Критичне осмислення цього досвіду, разом з верифікацією теоретичних припущень та його узагальнень, може бути цікавим в українських соціокультурних контекстах. Охорович належить до групи видатних польських науковців, які характеризувались широтою наукових інтересів та оригінальними досягненнями. У статті представлені плідні дискусії Охоровича зі сучасними йому науковцями, які досліджували народний характер поляків та низку проблем, пов’язаних з цим питанням. Наслідком цього стала його оригінальна концепція історії як колективного психологічного процесу. Розкрито історичне походження як позитивних, так і негативних рис народного характеру. У Польщі Охоровича можна вважати першопрохідцем психоісторії. Важливу роль у цій концепції відіграє теорія так званих залишкових симптомів, на базисі яких він розвиває концепт народного характеру з відповідними педагогічними імплікаціями. Питання про рудименти польського національного характеру загострюються в граничних ситуаціях, де відбувається верифікація тих рис, які раніше проголошувалися декларативно. Сила народу, як слушно зазначає Охорович, закодована у ірреальній сфері, тобто у сфері цінностей, навколо яких угруповуються люди.