Філософські виміри культурної політики

Алла Гужва

doi:10.31874/2309-1606-2023-29-2-6

Автор(и)

Алла Гужва Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0001-5821-8182

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2023-29-2-6

Ключові слова:

українське суспільство, людина, культурна політика, соціальні практики, прагматизм, освіта, популярна культура

Анотація

На тлі повномасштабної війни держави-агресора росії проти України загострюється питання дієвої культурної політики, яка б підтримувала національну ідентичність, сприяла очищенню свідомості від пропагандистських міфів і зберігала надбання української культури. Оскільки культурна політика пов’язана як із естетично-мистецьким, так і з культурно-антропологічним виміром суспільного життя, то для виявлення ефективного впливу культурної політики на домінуючі соціальні практики необхідно з’ясувати універсальні принципи її функціонування. Мета цієї статті – виявлення актуальної філософсько-методологічної основи культурної політики для сучасних українських реалій. З опорою на принципові ідеї прагматичної філософії і аналіз культурних політик, здійснений Ричардом Рорті, було констатовано загальноприйнятий характер інференціального підходу до соціальної реальності з боку окремих соціальних груп. Продемонстровано варіативність культурної політики в залежності від типу соціальної організації спільнота/суспільство. У малих соціальних групах авторитарного типу суспільний епістемологічний авторитет опосередкований індивідуальними уподобаннями лідера цієї групи, тому інструменти культурної політики діють слабо (патріархальна сім’я, релігійна чи політична секта). Авторитарне чи тоталітарне масове суспільство демонструє високу схильність до мовних практик пропаганди, яку можна розглядати як крайню викривлену форму культурної політики. У демократичних суспільствах культурна політика здатна гармонізувати суспільне життя, покращуючи його практики і розбудовуючи ціннісно-символічний світ, який становить культуру у широкому значенні. Соціальний інститут освіти має усі інструменти, у тому числі цифрові, щоб формувати необхідні соціальні практики і виховувати критично мислячу людину, яка здатна генерувати концептуальне знання, тобто бачити взаємозв’язки і бути обізнаною. Відкритість у прийнятті рішень, взаємодія експертних груп, громадські обговорення – це необхідні елементи для дієвої культурної політики, яка має відрізнятися від «управління культурою». Важливе місце у сучасних суспільствах популярної культури займають креативні культурні індустрії, які значно посилюють економічну складову суспільного життя. Громадські проекти та ініціативи здатні ефективно працювати на збереження української культури, впливати на рівень обізнаності українців і економічний добробут нашої країни.

Біографія автора

Алла Гужва, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

кандидат філософських наук, директорка бібліотеки «Амерікан Юнверсіті Київ», старший викладач кафедри теоретичної і практичної філософії імені професора Й. Б. Шада

Посилання

Bell, D., & Oakley, K. (2015). Cultural Policy. London: Routledge, 185 p.

Bereznytska, L. I. (2023). Cultural policy. [In Ukrainian]. https://uk.wikipedia.org/wiki/Культурна_політика

Boichenko, M. (2020). Russification as the destruction of Ukrainian national memory: prerequisites and consequences of the totalitarian Soviet policy towards Ukraine. [In Ukrainian]. T. Yeschenko (ed.). Totalitarianism as a system of destruction of national memory: collection. of science works. Lviv, 58-60.

Brandom, R. (2000). Articulating Reasons. An Introduction to Inferentialism. Harvard University Press, 230 p.

Dyachenko, N. (2015). State cultural policy in Ukraine and its impact on regional development: a review of approaches and methods. [In Ukrainian]. V. N. Karazin Kharkiv National University Bulletin ‘History of Ukraine. Ukrainian Studies: Historical and Philosophical Sciences, (20), 88-91.

Нerchanivska P. (2023). Strategic Issues of Cultural Policy in Post-War Ukraine. [In Ukrainian]. National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald: Science journal, (2), 3–8. https://doi.org/ 10.32461/2226-3209.2.2023.286867

Hugo, V. (2009). Histoire d’un crime. Déposition d’un témoin [1877-1878], préface de J.-C. Caron, postface de S. Aprile, Angoulême, Éd. Abeille et Castor. La Fabrique éditions.

Miller, T., & Yudice, G. (2002). Cultural Policy. London: Sage.

Lyuty, T. V. (2020). Mass culture and political ideologies. [In Ukrainian]. Culture and politics: ambiguity of (inter)connections: methodical materials for the course. (p. 29-36). Kyiv: Pulsary.

Maksimovska, N. O. (2023). Management of culture in the context of modern cultural policy. [In Ukrainian]. Ukrainian culture: past, present, ways of development (direction: cultural studies), (45), 163-169.

Plessner, H. (1924). Grenzen der Gemeinschaft. Eine Kritik des sozialen Radikalismus. Bonn: Verlag Friedrich Cohen.

Rorty, R. (2004). Cultural politics and the questions of the existence of God. In N. K. Frankenberry (ed.). Radical Interpretation in Religion. Cambridge, 53-77.

Shevchenko, M. I. (2019). Cultural policy of Ukraine under conditions of European integration: dilemmas and challenges. [In Ukrainian]. International Relations: Theory and Practical Aspects, (3), 215–224. https://doi.org/10.31866/2616-745x.3.2019.159124

Shirochenko, Z. V. (2007). The cultural policy of the state is the formative principle of its national identity. [In Ukrainian]. Bulletin of NTUU “KPI”. Philosophy. Psychology. Pedagogy, 2(20), 102-105.

Skyba, M. (2007). Cultural policy of the cultured political community. [In Ukrainian]. Krytyka, XI(3), 8-11.

Toennies, F. (2005). Community and society. Basic concepts of pure sociology / trans. from German by N. Komarova, O. Pohorily. [In Ukrainian]. Kyiv: Dukh i Litera.

Ukrainian Book Institute. (2023). Official site. [In Ukrainian]. https://ubi.org.ua/uk

UNESCO. (2013). Creative Economy Report 2013 Special edition. https://en.unesco.org/creativity/publication/creative-economy-report-2013

Zborovska, X. (2023). Deconstruction of the myth of the “russian world” doctrine about Orthodoxy as the basis of Russian identity. [In Ukrainian]. Philosophy of Education, 28(2), 230–239. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2022-28-2-13

Zdioruk, S. I., Lytvynenko, O. M., & Rozumna, O. P. (2012). Cultural policy of Ukraine: national model in the European context: analyst. add. [In Ukrainian]. Kyiv: NISS.