Делегітимація «русcкого миру»: альтернативи безальтернативності

Наталія Фіалко

doi:10.31874/2309-1606-2023-29-2-5

Автор(и)

Наталія Фіалко Національнbq університет фізичного виховання і спорту України https://orcid.org/0000-0003-2010-1071

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2023-29-2-5

Ключові слова:

делегітимація, легітимація, соціальні норми, «русский мир», росія, Україна, війна

Анотація

Поразка держави-агресора росії на полі бою має супроводжуватися делегітимацією «русского миру», тобто втратою привабливості для самих росіян концепції зверхності усього російського над усім неросійським. Саме культивування величі росії як ключове завдання «русского миру» постає однією з основних причин нинішньої російської збройної агресії проти України, але також і агресивної зовнішньої політики росії у світі загалом. Метою статті цієї статті є з’ясування основних рис делегітимації «русcкого миру» в режимі соціального навчання. Для цього попередньо здійснено уточнення визначення «русского миру» як особливої символічної системи, яку сучасний російський політичний режим намагається налаштувати з позицій агресивної російської суб’єктності. Це призводить до перформативного самозаперечення «русcкого миру», яке можна простежити на рівні накопичення символічного капіталу, утвердження політичних еліт (влади і опозиції), а також на рівні розвитку громадянського суспільства. Соціальне навчання передбачає пошуки на рівні громадянського суспільства нових форм комунікативної самоорганізації на різних рівнях утворення колективності. Вихід для такого перформативного самозаперечення можливий лише на шляхах соціального навчання, пошуків зміни власної ідентичності, а не через властиві сучасного російського політичного режиму спроби аутичного самоствердження, а також нищення усіх політичних і культурних альтернатив державно затвердженому канону. Соціальне навчання є шляхом м’якої і ненасильницької делегітимації «русcкого миру» на відміну від бунту і революцій, які в росії традиційно призводять лише до появи ще більш жорстоких форм державної диктатури. Монологічність російського політичного простору провокує творення нових форм соціального консенсусу за межами російського політикуму – у сфері культури, контркультури та субкультур.

Біографія автора

Наталія Фіалко, Національнbq університет фізичного виховання і спорту України

кандидат філософських наук, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

Посилання

Arendt, H. (1970). Macht und Gewalt, München, Piper.

Badalian, D. (2018). “Official Narodnost’” or Narodnost’? S.S. Uvarov and A.S Khomyakov. [In Russian]. Notebooks on Conservatism, 1, 51-66. http://dx.doi.org/10.24030/24092517-2018-0-1-51-66

Boichenko, M. (2018). Legitimation and delegitimization: value bases of social norms. [In Ukrainian]. Tararoiev Y. V. and others. (ed.). Philosophy in the Modern World: Materials of the All-Ukrainian Scientific and Practical Conference, November 16-17, 2018. Kharkiv: Tochka, 118-120.

Boichenko, M. (2020). Russification as the destruction of Ukrainian national memory: prerequisites and consequences of the totalitarian Soviet policy towards Ukraine. [In Ukrainian]. Totalitarianism as a system of destruction of national memory: a collection of scientific works based on the materials of the All-Ukrainian scientific and practical conference with international participation on June 11-12, 2020 / scientific editor T. Yeshchenko. Lviv: Danylo Halytsky Lviv National Medical University Printing House, 58-60.

Boychenko, I. V. (2000). Philosophy of History. Textbook. Kyiv: Znannya.

Bourdieu, P. (1994). Rethinking the State: Genesis and Structure of the Bureaucratic Field. Trans. by Loic J. D. Wacquant, & S. Farage. Sociological Theory, 12(1), 1-18.

Bugajski, О. (2022). Failed State: A Guide to Russia’s Rupture. Trans. from English by M. Dubrova, S. Bandera, G. Rak, A. Melnychenko, & O. Okhrimenko. [In Ukrainian]. Kyiv: Ark.UA.

Buketov, K. (2023). What is “PMC Ryodan” and where did it come from in Russia. [In Russian]. Deutsche Welle. 03/06/2023. https://www.dw.com/ru/cto-takoe-cvk-redan-iotkuda-ona-vzalas-v-rossii/a-64902227

Diogenes, Laertius. (1925). Lives of Eminent Philosophers, V. I: Books 1-5. Trans. by R. D. Hicks. Loeb Classical Library 184. Cambridge, MA: Harvard University Press. 592 p.

Eder, K. (1985). Geschichte als Lernprozess? Zur Pathogenese politischer Modernität in Deutschland. Fankfurt am Main: Suhrkamp.

Felshtynsky, Y., & Popov, V. (2022). From the Red Terror to the Mafia State. Russia’s State Security in the Struggle for World Domination (1917-2036) / trans. from Russian by S. Gromenko. [In Ukrainian]. 2nd ed. Kyiv: Nash Format.

Habermas, J. (1983). Moral Consciousness and Communicative Action. Trans. by Christian Lenhardt and Shierry Weber Nicholsen. Cambridge: MIT Press. 244 p.

Habermas, J. (2014). Towards a reconstruction of historical materialism / trans. from German by V. Kuplin. [In Ukrainian]. Kiev: Dukh i Litera.

Menyailo, D. V., Ivanova, Y. A., & Menyailo, L. N. (2019). AUE – criminal youth movement: essence and methods of distribution. Bulletin of the Moscow University of the Ministry of Internal Affairs of Russia, (3): 107-111. https://doi.org/10.24411/2073-0454-2019-10145

Struve, P. B. (1991). Intelligentsia and revolution. [In Russian]. A. V. Danilova (ed.). Milestones: Collection of articles about the Russian intelligentsia. (pp. 148–165). Sverdlovsk: Ural University Publishing House.

The Editors of Encyclopaedia Britannica. (2023). Pitirim Alexandrovitch Sorokin. American sociologist. Encyclopaedia Britannica. https://www.britannica.com/biography/Pitirim-Alexandrovitch-Sorokin

Thomassen, L. (2019). Performative self-contradiction. E. Allen, & E, Mendieta (eds.). The Cambridge Habermas Lexicon. (pp. 291–292). New York: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781316771303.076

Tolstoy, A. V. (ed.) (1995). “They took Russia with them...” Russian emigrant artists in France, 1920s – 1970s: exhibition catalog from the collection of René Guerra. Moscow: Avangard.

Vakulenko, T. (retelling). (2022). Adventures of Baron Munchausen: a fairy tale. story: full version: retelling for children according to the orig. texts by H. Bürger, R. Raspe, E. Kestner. Kharkiv: School.

Volkovskyi, V. (2020). Methodological issues of “russian world” doctrine study from the philosophical perspective. [In Ukrainian]. Мultiversum. Philosophical almanac, 2(172), 15-31. https://doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.02

Zborovska, K. (2022). Analysis and deconstruction of the main ideologues of the “Russian World” doctrine. [In Ukrainian]. Studia Orientalne, R. 11, nr 4 (24), 95-114. https://doi.org/10.15804/so2022406

Zborovska, X. (2022). Deconstruction of the myth of the “russian world” doctrine about Orthodoxy as the basis of Russian identity. [In Ukrainian]. Philosophy of Education, 28(2), 230–239. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2022-28-2-13