Уроки війни для формування стратегії української східної політики: філософські міркування

Анотація

У статті проаналізовано політично-філо­софську проблематику, пов’язану із ставленням до росіян і всього російського в контексті нової фази російської агресії проти України. Це став­лення поляризоване довкола двох крайнощів – тотальне заперечення, видалення і скасування усього, що асоціюється з росією та СРСР, з одного боку, та розмежування і ви­правдання російської культури чи «простого народу», з іншого боку. Згідно з класичним ефектом поляризації та упередженням підтвердження, суспіль­ні позиції поляризуються, центристські помірковані підходи видаляються, а превалюють крайні позиції, що є шкідливо для суспільної стабільності і діалогу. Якщо в Україні домінує принцип тотального скасування усього ро­сійського, то поза Україною, особливо у віддалених від війни країнах хибний підхід зваженості і поміркованості призводить до поставлення поряд «української» радикальної позиції скасування і російської пропаганди, як двох рівноправних підходів, що є хибно з фактичного і логічного боку. Натомість «поміркована» позиція розмежування ігнорує деякі фактичні, історичні і по­літичні проблеми, які пов’язані з ґенезою російської ідеології війни – доктри­ни «русского мира». Ці дискусії є підтвердженням того, що Україна потребує розробки нової чіткої стратегії щодо російської федерації та російського, що спиратиметься на відмову від чорно-білого підходу, провінційного постколо­ніального комплексу, ставлення до російського не як до «свого», а як до «іншо­го», тоді як Україна мислитиметься як на центр мислення і дії, ставлячись до російського як до абсолютно зовнішнього чинника. Ця стратегія потре­бує диференційованого підходу до різних прошарків російського суспільства, критичного ставлення до російської громадянської релігії, і має спиратися на цінності людяності і свободи, що в свою чергу повинні стати провідним наративом трансформації російської федерації.