Мультіпотенціали в освітньому дискурсі

Анотація

Система сучасної освіти, відповідаючи на виклики глобалізації, зазвичай скорочує блок гуманітарних дисциплін, формуючи у вишах  програми утилітарного характеру, проте водночас зберігає такий рудимент минулого, як пріоритет академічного формату над евристичним.     При цьому глобальний світ, мультиплекс подій та можливостей, сприяє появі особливого типу учня – мультипотенціала (MPL), здатного досягати професійних результатів одразу в деяких сферах діяльності. Філософським методологічним ключем до реорганізації освіти у цьому контексті може бути ідея «трансверсальної самості» учня в динамиці різноманітності та креативного саморозвитку. Необхідним є баланс академізму та нових форм комунікації у вишах із врахуванням теорії поколінь та мультіпотенціальності, оскільки в житті міленіалів та покоління Z сполучаються дійсність і віртуальний простір, модульне мислення та багатозадачність, нелюбов до читання і креативність, самостійність суджень. Найбільш ефективними для них є інтерактивні, візуальні, віртуальні та перформативні форми навчання. Соціальні катаклізми початку ХХІ ст. вимагають від учасників освітнього процесу особливої стресостійкості, емоційного інтелекту, авторефлексії, медіаграмотності. Це актуалізує ресурси практичної філософії, психології, соціології та інших гуманітарних дисциплін задля всебічного розвитку, самоусвідомлення та саморегуляції людини. Досить конструктивним освітнім дискурсом наразі виступає спілкування педагога-мультіпотенціала з обдарованими студентами. Одним з прикладів може бути наукова діяльність і творчість професора Великотирновського університету ім. Св. Кирила і Мефодія Вані Ангелової, яка у контексті теми мультіпотенціалів   підкреслює цінність «повернення» книги, співтворчості педагогів та студентів, широкої міжнародної співпраці.