Людиномірність і цінності вищої освіти: стратегії для майбутнього складності та сталого розвитку

Анотація

Статтю присвячено філософському розгляду вищої освіти і стратегій її розвитку в умовах складності та необхідності забезпечення сталого майбутнього. Стверджується, що дана ситуація характеризується непрацездатністю будь-яких готових рішень і навіть заздалегідь доступних знань і методологій. В царині суто професійної діяльності компетентність спеціаліста визначається не стільки професійними навичками, скільки наявністю критичного мислення і творчих здібностей. Звідси робиться висновок про те, що для відповіді на виклики сьогоденної глобальної кризи необхідно, аби вища освіта пройшла через трансформацію своєї системи цілей і цінностей з метою забезпечити досягнення не тільки суто професійного розвитку випускника, але й загальнокультурних засад розвитку особистості. Така постановка питання цілком відповідає класичному розумінню місії університету, проте не лінійній методології доби Модерну, яка націлена на стандартизацію та уніфікацію і характеризується в цілому надмірно механістичним підходом до освітнього процесу, акцентуючи прикладні професійні компетенції та нехтуючи глибинним ядром, ідеалом всебічно розвиненої людської особистості. Автор стверджує, що подібне завдання може бути реалізоване на ґрунті методології, притаманної постнекласичному типу наукової раціональності, орієнтованої на особистість людини і її цінності. Цю особливість можна назвати людиномірністю: звернення до унікальних особистісних якостей кожного студента, на противагу стандартизації, коли вища освіта апелює не лише до розуму і розсудку, а й до волі, й до вищих людських почуттів. Демонструється близькість між цінностями вищої освіти і етосом науки на матеріалі порушення все більшим числом студентів норм академічної доброчесності, що є прикладом катастрофічного ефекту відсутності загальної культури для професійної діяльності. Стверджується, що роль філософії і гуманітарних наук у вищій освіті повинна бути реабілітована й оновлена.