Установчі збори
Українського товариства філософії освіти при Українському філософському фонді
відбулися 26.03.2015 р., на яких були ухвалені рішення:
- Утворити Українське товариство філософії освіти при Українському філософському фонді.
- Затвердити Статут Товариства.
- Обрати Президента і Правління Товариства.
Установчий документ
Українського товариства філософії освіти
Ми, учасники установчих зборів Українського товариства філософії освіти, маючи на меті сконцентрувати зусилля авторитетних представників вітчизняної філософської думки та педагогічної теорії для спільного дослідження проблем, що виникають на перетині філософського та педагогічного знання, виступаємо з ініціативою створення громадського наукового об’єднання.
Визначаючи коло спільних проблем, ми виходимо з факту, що криза освіти, яка має глобальний характер та посилюється в умовах українського суспільства як транзитивного пострадянського, у повному своєму масштабі є проявом кризового стану сучасного суспільства і людини, тобто є кризою соціально-антропологічною.
Процеси глобалізації містять у собі потужний виклик всім наявним культурно-цивілізаційним системам, ставлячи усі суспільства світу перед викликом цивілізаційного самовизначення, глибинного перетворення усталених підвалин власного існування. Особливо гостро ця проблема постає перед власне транзитивними суспільствами (як от українське), що пережили крах певного соціально-політичного ладу і знаходяться у напруженому і сповненому світоглядних, ідеологічних і політичних колізій пошуку нових перспектив свого подальшого розвитку. Наявна потреба в загальнонаціональному дискурсі стосовно стратегій розвитку освіти, зокрема університетської як визначальної складової всієї освітньої системи. Для цього необхідно спрямувати зусилля наукової спільноти на аналіз і ґрунтовне осмислення соціокультурної специфіки українського суспільства та її наслідків для освіти.
Складні процеси глобалізації, що супроводжують перехід планетарного людства до нового способу цивілізаційного розвитку – інформаціоналізму, створюють конкурентний простір альтернативних стратегій розвитку та інтернаціоналізації вищої освіти, зумовлений, з одного боку, потребами ринку («за моделлю ринку»), з іншого – потребами гуманістичного і культурного розвитку людини і суспільства («за моделлю культури»). Інформаціоналізм як новий спосіб отримання інформації і знання зумовлює появу нових форм і видів комунікації. Можливість спілкування всупереч відстані і часу радикальним чином змінила сприйняття та ставлення до чужої точки зору, іншого соціокультурного досвіду, що відкриває нові освітні можливості і перспективи, а також створює нові ризики і небезпеки, що також потребують глибокого осмислення.
Крім того, сучасність, як певний досягнутий рівень цивілізаційності, не має єдиного уніфікованого типу. Вона втілюється у різних культурних організмах. Теперішня геокультурна картина світу схожа радше на плюралістичний образ дискурсу різних етносів та країн, де кожна спільнота має ціннісно різнозначні історичні надбання. Разом з глобалізацією комунікативних практик людства відбувається медіатизація культурних просторів. Як окремий напрямок виникає медіа-освіта.
Транснаціональний і транскультурний характер розвитку формують потребу в розвиненій комунікативній культурі як на рівні індивіда, так і національних демократичних суспільств в цілому. В умовах інтернаціоналізації університетська освіта характеризується пошуком шляхів встановлення відповідності між цінностями локальних комунікативних спільнот, які постачають запит на освіту, та все більш універсальними комунікативними засобами, які дозволяють все більш ефективно транслювати новітні освітні знання та технології навчання. Відбувається перехід від комунікації у режимі міжкультурної/міжцивілізаційної взаємодії до комунікації у режимі взаємодії окремих спільнот у рамках єдиної глобальної цивілізації. Такий перехід відбувається в усіх суспільних процесах, однак, у сфері університетської освіти він набуває характеру творення нових значущостей: адже в університетській освіті здійснюється транснаціональний обмін кращими представниками професури та студентства, які виявляють передусім підвищені комунікативні компетенції та спрямованість до творення відповідних освітніх практик.
Реальні процеси інтеграції України до світового освітнього простору, зокрема євроінтеграційні (Болонський процес), спрямовані на уніфікацію і стандартизацію у сфері вищої освіти, безумовно, ведуть до створення конкурентно спроможної сфери української освіти, але орієнтованої, насамперед, на потребу ринкової економіки. Остання, в свою чергу, використовуючи можливості інформаційно-технологічної революції, спрямовує розвиток людського потенціалу виключно на функціональну ефективність у межах логіки ринку праці. Останній є механізмом відчуження і колонізації життєвого світу людини з боку держави та економіки (влади і грошей). Ця конс’юмерістськи орієнтована логіка розвитку, як свідчать сучасні філософські та соціогуманітарні дослідження, веде до духовного зубожіння і культурної деградації людини і громадянського суспільства. Можливості подолання обмеженості кумулятивно-компетентнісної моделі університетської освіти знаходяться у комунікативній перспективі розвитку людини як особистості. Університетська освіта має всі можливості конституюватися у якості вільного креативного комунікативного простору становлення людини як автономного суб’єкта соціальної дії, зокрема процесів культуротворчості. Ця перспектива вимагає аналізу і обґрунтування, насамперед, на рівні філософських досліджень.
Внаслідок супроводжуючих глобалізацію тенденцій уніфікації і стандартизації в різних сферах людської діяльності, виникають і посилюються протиріччя між потребою в розвитку людського потенціалу для вирішення глобальних проблем, насамперед, в моральній складовій людської діяльності, та потребами ринку праці в функціонально спрямованих, вузько спеціалізованих фахівцях, не здатних осягнути і вирішувати проблеми глобального рівня відповідальності.
Як супроводжуючий результат інформаційно-технологічної революції посилюються ризики маніпуляції свідомістю з боку різних владних структур в українському суспільстві внаслідок відсутності критичного мислення і недоосвіченості мас.
Глобальний контекст ринку посилює орієнтацію університетської освіти переважно на формування вузько професійної сукупності компетенцій, формує відповідні адаптивні освітні політики на університетському та державному рівнях. Такий підхід до вищої освіти суперечить потребам у самореалізації індивіда як креативного комунікативного і соціально відповідального суб’єкта громадянського суспільства тощо.
Крім вказаних, існують інші ризики для розвитку освіти в Україні, що потребують глибокого аналізу та виявлення запобіжних можливостей їх уникнення або пом’якшення прояву негативних тенденцій і їх наслідків. Це створює необхідність формування альтернативних релевантних моделей розвитку освіти, що постає як завдання для науковців у галузі філософії і теорії освіти. У шерезі цих завдань постає необхідність дослідження проблеми конкретного зв’язку освітньої моделі з соціокультурною специфікою українського суспільства, а також його інтеграцією до європейського освітнього та дослідницького простору.
Свого виявлення вимагають можливі шляхи подолання обмеженості компетентнісної моделі університетської освіти; можливості конституювання університетської освіти у якості вільного креативного простору комунікативного становлення людини як автономного суб’єкта соціальної дії, зокрема процесів культуротворчості; виявлення комунікативного потенціалу інтер- і трансдисциплінарних наукових досліджень і освітніх програм, можливостей формування трансверсальних (транспарадигмальних) інтелектуальних стратегій в комунікативному просторі університетської освіти; виявлення комунікативного потенціалу гуманітарних та культурних стратегій освіти в Україні в контексті пост-Болонської ситуації.
Сучасний стан вітчизняної освіти вимагає ефективної відповіді на вище зазначені виклики. Над цими завданнями мають спільно працювати інтелектуали як у галузі філософського, так і педагогічного знання, щоб запропонувати українському суспільству, зокрема суб’єктам освітньої політики, ефективні сценарії розвитку освіти в складних контекстах різноспрямованих тенденцій в процесах суспільних трансформацій.
Усвідомлюючи гостроту наявних проблем, свою соціальну відповідальність за їх розв’язання та масштаби існуючого інтелектуального потенціалу, ми утворюємо
Українське товариство філософії освіти,
яке має на меті:
- Об’єднання зусиль провідних представників вітчизняної філософської думки та педагогічної теорії для спільного дослідження проблем, що перебувають на перетині філософського та педагогічного знання.
- Розвиток міжнародної наукової співпраці у дослідженні цих проблем.
- Аналіз соціально-гуманітарних процесів, викликаних багатовимірної кризою українського суспільства та його інтеграцією в європейський та світовий культурний простір.
- Розробка ефективних моделей, сценаріїв та проектів трансформації освіти в Україні відповідно до викликів глобалізації та інформаційно-технологічної революції, на основі яких ми будемо здатні використовувати нові можливості та уникати ризиків у цій сфері культурно-гуманітарного розвитку нашого суспільства.
Засновники Українського товариства філософії освіти:
Українські науковці – фахівці у сфері освітніх досліджень
Основні напрями досліджень
Українського товариства філософії освіти:
- Історія філософсько-освітньої думки як феномену культури та її вплив на зміст ментальних парадигм.
- Порівняльний аналіз освітньо-виховних теорій і практик в контексті історії та сучасної глобалізованої культури.
- Сучасні когнітивні та комунікативні стратегії суспільства як контекст формування освітніх запитів.
- Можливості сучасних філософських та наукових теорій як методологічних засад освітніх досліджень.
- Проблеми освіти в трансдисциплінарному та транспарадигмальному дискурсі.
- Проблеми освіти в контексті антропологічної кризи та новітніх гуманітарних технологій.
- Міжнародний досвід та перспективи інтеркультурної, мультикультурної та транскультурної освіти.
- Аксіологічні проблеми освітнього дискурсу та ціннісні трансформації в процесі навчання.
- Феномен університету в контексті «суспільства знань».
- Новітні освітні теорії і досвіди та можливості їх імплементації.
Форми діяльності Українського товариства філософії освіти:
- Організація колективних досліджень членів Товариства у галузі філософії освіти ХХІ ст.
- Обговорення та узагальнення результатів особистих досліджень членів Товариства на методологічних семінарах Інституту вищої освіти НАПН України, міжнародних та республіканських конференціях з відповідної тематики.
- Організація та проведення конференцій, семінарів, круглих столів та інших інтерактивних форм наукових заходів з філософсько-освітньої проблематики.
- Видання наукового часопису «Філософія освіти. Philosophy of Education».
- Організація і підтримка роботи сайту «Філософія освіти. Університетські студії».
- Підготовка і публікація колективних монографій та збірників наукових праць членів Товариства.
- Розробка та виконання міжнародних освітньо-дослідницьких проектів спільно з науковцями університетів інших країн.
- Розробка науково-методичного комплексу з філософії освіти для студентів та магістрантів педагогічних університетів України.
- Організація на сайті Товариства електронної бібліотеки з філософії освіти.
Науковці – засновники:
Л.С.Горбунова
І.М.Предборська
М.Д.Култаєва
СТАТУТ
Українського товариства філософії освіти
при Українському філософському фонді
Українське товариство філософії освіти (далі – Товариство) є науковим товариством, що об’єднує фахівців з філософії освіти, педагогіки та інших галузей, пов’язаних з проблемами розвитку освіти в Україні та світі.
Мета Товариства:
- Об’єднання зусиль провідних представників вітчизняної філософської думки та педагогічної теорії для спільного дослідження проблем, що перебувають на перетині філософського та педагогічного знання.
- Розвиток міжнародної наукової співпраці у дослідженні цих проблем.
- Аналіз соціально-гуманітарних процесів, викликаних багатовимірної кризою українського суспільства та його інтеграцією в європейський та світовий культурний простір.
- Розробка ефективних моделей, сценаріїв та проектів трансформації освіти в Україні відповідно до викликів глобалізації та інформаційно-технологічної революції, на основі яких ми будемо здатні використовувати нові можливості та уникати ризиків у цій сфері культурно-гуманітарного розвитку нашого суспільства.
Засновники Українського товариства філософії освіти:
- Українські науковці – фахівці у сфері освітніх досліджень.
Основні напрями досліджень Товариства:
- Історія філософсько-освітньої думки як феномену культури та її вплив на зміст ментальних парадигм.
- Порівняльний аналіз освітньо-виховних теорій і практик в контексті історії та сучасної глобалізованої культури.
- Сучасні когнітивні та комунікативні стратегії суспільства як контекст формування освітніх запитів.
- Можливості сучасних філософських та наукових теорій як методологічних засад освітніх досліджень.
- Проблеми освіти в трансдисциплінарному та транспарадигмальному дискурсі.
- Проблеми освіти в контексті антропологічної кризи та новітніх гуманітарних технологій.
- Міжнародний досвід та перспективи інтеркультурної, мультикультурної та транскультурної освіти.
- Аксіологічні проблеми освітнього дискурсу та ціннісні трансформації в процесі навчання.
- Феномен університету в контексті «суспільства знань».
- Новітні освітні теорії і досвіди та можливості їх імплементації.
Форми діяльності Товариства:
- Організація колективних досліджень членів Товариства у галузі філософії освіти ХХІ ст.
- Обговорення та узагальнення результатів особистих досліджень членів Товариства на методологічних семінарах і конференціях профільних наукових та освітніх установ, міжнародних та республіканських конференціях з відповідної тематики.
- Організація та проведення конференцій, семінарів, круглих столів та інших інтерактивних форм наукових заходів з філософсько-освітньої проблематики.
- Видання наукового часопису «Філософія освіти. Philosophy of Education».
- Організація і підтримка роботи сайту «Філософія освіти. Університетські студії».
- Підготовка і публікація колективних монографій та збірників наукових праць членів Товариства.
- Розробка та виконання міжнародних освітньо-дослідницьких проектів спільно з науковцями університетів інших країн.
- Розробка науково-методичного комплексу з філософії освіти для студентів та магістрантів педагогічних університетів України.
- Організація на сайті Товариства електронної бібліотеки з філософії освіти.
- Налагодження співпраці з іншими науковими товариствами та з академічними установами в Україні та за її межами.
Організація:
- Товариство входить до структури Українського філософського фонду і є його складовою частиною на основі договору про співпрацю, який забезпечує змістову та організаційну автономію діяльності Товариства. Договір про співпрацю затверджують Правління Товариства та Українського філософського фонду.
- Товариство є добровільною організацією. Кожен із членів Товариства має право виходу відповідно до свого бажання.
- Рішення в межах Товариства приймаються більшістю голосів на його зборах відкритим чи таємним голосуванням.
- Нові члени Товариства приймаються за згодою більшості наявних членів.
- Товариство очолює Президент Товариства, два віце-президента і члени правління. Періодичність вибору правління – один рік.
Правління Українського Товариства філософії освіти
Президент – Култаєва Марія Дмитрівна, д.ф.н., проф., член-кор. НАПН України, зав. кафедри філософії Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди;
Віце-президент – Горбунова Людмила Степанівна, д.ф.н., доц., голов. наук. співробітник Інституту вищої освіти НАПН України, головний редактор наукового часопису «Філософія освіти. Philosophy of Education»;
Віце-президент – Предборська Ірина Михайлівна, д.ф.н., проф., проф. Хмельницького державного університету;
Члени правління:
Зінченко Віктор Вікторович, д.ф.н., с.н.с., завідувач відділу інтернаціоналізації вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України, заступник головного редактора наукового часопису «Філософія освіти. Philosophy of Education»;
Курбатов Сергій Володимирович, д.ф.н., головний науковий співробітник Інституту вищої освіти НАПН України, заступник головного редактора наукового часопису «Філософія освіти. Philosophy of Education»;
Гомілко Ольга Євгенівна, д.ф.н., проф., провідний науковий співробітник Інституту філософії НАН України ім. Г.С.Сковороди.
