Екзистенційна діалектика як фундаментальний елемент культури мислення та розуміння
DOI:
https://doi.org/10.31874/2309-1606-2026-32-1-1Ключові слова:
екзистенційна діалектика, Серен Кіркегор, Макс Штірнер, культура мислення та розуміння, цінність, Буття, особистість, автентичне існуванняАнотація
Актуальність роботи зумовлена необхідністю подолання кризи сучасної культури, зокрема культури мислення та розуміння, що виявляється серед іншого у втраті світоглядних орієнтирів. Метою цієї роботи є дослідження ключових концепцій екзистенційної діалектики та з'ясування їхніх евристичних можливостей у системі конструювання сучасної культури мислення та розуміння. Методи. Автор пропонує тезу, що справжня культура мислення та розуміння іншого нерозривно пов’язана з ієрархією вищих смислів, де центральне онтологічне місце посідає Буття як таке (Esse Ipsum) – гранична цінність, джерело та водночас мета людської екзистенції. На цій основі за допомогою багатошарового порівняльного аналізу філософської спадщини Серена Кіркегора та Макса Штірнера розкрито специфіку екзистенційно-діалектичного методу у процесі формування та автентичної самоідентифікації особистості. Новизна. Так званий «нігілістичний егоїзм» Штірнера інтерпретується не просто як заклик виходу з полону речей та ідей в напрямку свавільно збудованого існування (усталена інтерпретація), а як корелююча з кіркегоровою думкою радикальна діалектика звільнення творчої унікальності від влади відчужених речей та ідеологічних примар, що паралізують живу екзистенцію суб’єкта. У висновку наголошено, що екзистенційна діалектика має бути продуктивним інструментом прояснення свідомості, а звідси і дієвим імпульсом онтологічного самоствердження особистості. Такий підхід в культурі мислення і розуміння торує шлях до органічної єдності сучасних науки та онтологічно та аксеологічно орієнтованої філософії.
Посилання
Barbour, I. (1997). Religion and Science: Historical and Contemporary Issues. San Francisco: Harper Collins Publishers. https://web.lums.edu.pk/~adnan.khan/classes/classes/Scinece%20&%20Religion/Science%20&%20Religion/Barbour%201997.pdf
Bloch, E. (1995). The Principle of Hope. (N. Plaice, S. Plaice and P. Knight, Trans.). Cambridge, MA: The MIT Press.
Burns, M. (2015). Kierkegaard and the Matter of Philosophy: A Fractured Dialectic. London and New York: Rowman & Littlefield International, Ltd.
Horgan, J. (2015). The End of Science. New York: Basic Books. https://cdn.bookey.app/files/pdf/book/en/the-end-of-science.pdf
Kierkegaard, S. (2004). Either/Or: A Fragment of Life. (A. Hannay, Trans.). London: Penguin Books.
Kierkegaard, S. (2009). Concluding Unscientific Postscript to Philosophical Crumbs. (A. Hannay, Trans.). Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511626760.005
Kojève, A. (1969). Introduction to the Reading of Hegel. (J. H. Nichols, Jr., Trans.). Ithaca and London: Cornell University Press. https://cpb-us-w2.wpmucdn.com/u.osu.edu/dist/5/25851/files/2016/02/KOJEVE-introduction-to-the-reading-of-hegel-zg6tm7.pdf
Paterson, R. W. K. (1971). The Nihilistic Egoist: Max Stirner. London: Oxford University Press.
Rodríguez, P. U. (2025). Kierkegaard and Stirner: A Comparison on the Fundamental Philosophical Question. Filozofia, 80(1), 67–80. DOI: https://doi.org/10.31577/filozofia.2025.80.1.5
Sheen, F. J. (1934). Philosophy of Science. Milwaukee: The Bruce Publishing Company.
Stirner, M. (1995). The Ego and Its Own. Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511815959
Taranov, S. (2022). Slovak Lectures on the Ontology of War and on the Deontology of Peace. Kyiv: Chetverta Hvylya. https://cgo.org.ua/wp-content/uploads/2022/09/slovac_lectures.pdf
Wahl, J. (1965). The Metaphysical Experience. Paris: Flammarion. [In French].
Walsh, S. (2009). Kierkegaard: Thinking Christianly in an Existential Mode. Oxford: Oxford University Press.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
- Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації;
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.