Втеча від імперії: сучасні художниці з України та проблема ідентичності

Анотація

Актуальність. Стаття досліджує, як пи­тання індивідуальної та колективної ідентич­ності визначає рецепцію сучасного українсько­го мистецтва в глобальному полі. Метою цієї статті є здійснення аналізу творчості українських художниць на основі проблеми ідентифікації та ідентичності, а також проблематизації мож­ливості «бути українськ_ою» чи «бути з України» в межах постколоніальної ситуації та деколоніального аналізу, застосовуючи концепти гібридності та пограниччя та мімікрії. Методи. Показано, як імперська інфраструк­тура СРСР спрямовувала професійні біографії художниць з міст УРСР до Москви, закріплюючи Україну як «провінцію» та ускладнюючи самоіденти­фікацію митців у міжнародній комунікації. На матеріалі інтерв’ю, вистав­кових історій і музейних політик простежено амбівалентні режими по­значення – «радянський», «російський», «український», «ex-Soviet», – та їхній вплив на канонізацію. Новизна. Запропоновано читати гібридність не як розмивання належності, а як операційну категорію, що дає змогу побачити локальні джерела суб’єктності. У цьому ключі Харків у Бориса Михайлова та Одеса у Юрія Лейдермана постають як сильні міські loci, де феномени спільноти, пам’яті та мови виробляють альтернативні осі ідентифікації поза імперським центром. Натомість стратегії Іллі та Емілії Кабакових і Ігоря та Свєтлани Копистянських показують два модуси «втечі від імперії» – трансценденцію через космополітичну утопію мистецтва та асиміляцію в західних інституційних ландшафтах, що підважує просту національну атрибуцію. Висновки. Доведено, що питання «хто є хто?» не редукується до паспортної належності: ідентичність мислиться як процес ідентифікації, який проявляється у виборі інституцій, мереж, тем і місць говоріння. У воєн­ний час ця динаміка відкриває «вікно можливостей» для перепозиціонування українських митців у світовому каноні – через деколоніальні дослідження, переопис музейних колекцій і повернення до локальних історій, що забезпечу­ють підстави для самоідентифікації й визнання.