Семіотична теорія істини Чарлза Сандерса Пірса та її сучасні експлікації: науковий та освітній аспекти

Анотація

У статті представлено комплексний аналіз семіотичної теорії істини Чарлза Сандерса Пірса та її значення для сучасних філософських, наукових і освітніх дискурсів. Автор детально досліджує унікальність пірсової концепції, яка синтезує чотири класичні підходи до істини: кореспондентний, когерентний, консенсусний та інструментальний. Особливий акцент робиться на критиці Пірсом номіналізму та обґрунтуванні семіотичного реалізму, де істина розуміється не як статична сутність, а як динамічний результат колективного наукового дослідження, що досягається через безкінечний процес семіозису – інтерпретації знаків. Важливий розділ статті присвячений методологічним інноваціям Пірса, зокрема його теорії умовиводів, що включає абдукцію (як творчий метод формування гіпотез), індукцію та дедукцію. Автор показує, як ця тріада логічних процесів формує основу наукового пізнання. Також аналізується пірсова класифікація наук, яка вибудовує ієрархію від абстрактної математики до конкретних емпіричних дисциплін. В освітньому аспекті стаття висвітлює революційний потенціал пірсових ідей, зокрема: роль абдуктивного мислення у розвитку креативності, концепцію «спільноти дослідників» як моделі навчального процесу, фалібілізм як методологічний принцип, що дозволяє переосмислити роль помилок у навчанні, семіотичний підхід до освіти як процесу безперервної інтерпретації знаків Дослідження базується на ретельному аналізі праць Пірса та сучасних інтерпретацій (Місак, Гуквей, Лейн тощо), демонструючи актуальність його ідей для подолання сучасного релятивізму та інтеграції філософської, наукової та освітньої практик. Пірсова теорія істини пропонує потужний інструментарій для розвитку критичного мислення та колективного пошуку знань у цифрову епоху.