Прикладні функції архіву: епістемологічна, політична та освітня

Анотація

У статті досліджено та сформовано прикладні функції архіву. Крім формулювання архіву як джерела уявлення про минуле, архів грає важливі прикладні функції сучасності. Завдання визначення функцій архіву, потребує також визначення самого поняття архів. Для цього було розглянуто та досліджено поняття «архіву» у філософів Аляйди Ассман, Мішеля Фуко та Жака Дерида, а також українські дослідники – Віталій Туренко, Володимир Приходько, Сергій Руденко, Марина Палієнко. Серед вказаних філософів було знайдено методологічний зв’язок стосовно звернення до етимології давньогрецького терміну «Αρχη». Детальні дослідження семантики поняття Αρχη дозволяють дослідити розуміння походження функцій архіву. Французький філософ Мішель Фуко розглядав поняття архіву як складової його онтологічної системи «Археологія знання», котра пояснює функціонування людського знання, пам’яті та влади. Фуко обґрунтовує епістемологічну функцію архіву. Французький філософ Жак Дерида зосереджує увагу на людському бажанні заволодіти минулим, котре він називає «архівною лихоманкою», і розвиває це поняття у своїй відомій праці «Архівна лихоманка: Фрейдистське враження». Серед загального огляду поняття архіву, Дерида зауважує на головній та важливій політичній функції архіву, втілення архіву в тілесності. Такий підхід до тілесності, виражений також в дослідженнях Аляйди Асман, показує антропологічно-перформативний зсув до проблематики тіла. Спосіб функціонування архіву є важливим чинником політичного режиму, але водночас забезпечує успішну роботу системи освіти. У своїх різних формах архів передає нащадкам інформацію, яка постає як застереження та настанова, заснована на досвіді минулого. Виходячи з зазначених умов, архів набуває важливої освітньої функції в сучасному світі, і формує ключові світоглядні умови функціонування суспільства.