Академічна доброчесність як виклик, вимога і воля: контексти філософської антропології, етики й філософії освіти

Анотація

Академічна доброчесність в освіті і науці осмислюється як здатність, яка переводить із можливого у дійсне справедливість у відносинах студентів, викладачів і вчених, їх повагу до власної гідності і до гідності колег, а також спрямованість до щирої творчості і співтворчості. Академічна доброчесність є здатність зберігати і розвивати репутацію сумлінного, толерантного й творчого професіонала, який не заздрить таланту колег і не присвоює їх здобутки. В статті академічна доброчесність постає не лише як вимога та виклик, а й як воля. В координатах методології метаантропології доведено, що на рівні волі до самозбереження й продовження роду, а також на рівні волі до влади будь-яка доброчесність, в тому числі й академічна є умовною, більше того можливі її деформації й перекручування. Лише під впливом волі до пізнання й творчості граничного буття людини, яка доповнюється волею до співтворчості в метаграничному бутті, академічна доброчесність набуває безумовного характеру й природності. Доведено, що справжня академічна доброчесність неможлива без справжнього академічного діалогу, без нього вона обертається на симулякр. Обґрунтовується евристичне значення концепту «воля до академічної доброчесності». Воля до академічної доброчесності важливим компонентом має волю до наукової новизни і актуалізує академічне письмо, що має евристичні здобутки, є вільним від плагіату, не зводиться до компіляції і не являє собою фабрикацію. В якості прикладу дії такої волі в академічній спільноті подається Київська світоглядно-антропологічна школа в її розвитку в напрямах екзистенціальної антропології і метаантропології. Показана роль академічної доброчесності в умовах війни та миру.