Принципізм в біоетиці: особливості та можливі обмеження

Наталія Бойченко

doi:10.31874/2309-1606-2023-29-1-11

Автор(и)

Наталія Бойченко Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика https://orcid.org/0000-0001-8793-7776

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2023-29-1-11

Ключові слова:

біоетика, медична етика, теорії моралі, принципізм, принципи біоетики, правила біоетики

Анотація

Розглянуто переваги і недоліки одного з найбільш впливових у біоетиці методологічних підходів – принципізму. Виявлено практичні витоки принципізму у біоетиці та його теоретичні витоки у філософії принципів. Зазначено основні філософські джерела біоетики, до яких належать утилітаризм, кантівська етика, заснована на правилах теорія загальної моралі, етика чеснот, феміністична етика. Виявлено нередукованість принципізму до жодної з цих теорій зокрема і водночас – його апеляцію почасти до кожної з них. У медичній етиці принципізм постає передусім як важливий практичний підхід, який дозволяє інструменталізувати прийняття рішень у етично складних ситуаціях лікування хворих, проведення біомедичних та клінічних досліджень. З’ясовано джерела вихідних чотирьох принципів, які визнані більшістю теоретиків принципізму. Серед таких джерел допоміжне, але важливе значення має так звана Бельмонтська доповідь, яка називає три принципи: принцип поваги до особистості; принцип благодіяння та принцип справедливості. Представлено основні аргументи, класичне формулювання та типові контексти застосування чотирьох принципів біоетики у викладі Тома Б’юкампа та Джеймса Чайлдреса як загальноприйняту основу принципізму: поваги до автономії, не заподіяння шкоди, благодіяння і справедливості. Європейські біоетики згодом доповнюють і розвивають ці чотири принципи іншими принципами: гідності, цілісності та вразливості. Виявлено основні напрями критики принципізму: відсутність конкретності, невизначеність практичного застосування етичної теорії, можлива суперечність між принципами. Протидією цим недолікам принципізму визначено необхідність постійного і систематичного практикування застосування етичних принципів у прийнятті медичних рішень. Зазначено, що Б’юкамп і Чайлдрес бачать таке перманентне практикування через процедури специфікації та балансування

Біографія автора

Наталія Бойченко, Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика

доктор філософських наук, професор кафедри філософії та іноземних мов. Вчений секретар комісії з питань етики Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика. Автор монографії «Сучасний університет: ціннісно-етичний вимір» (2015), статей з філософії освіти, етики та біоетики

Посилання

American College of Physicians. (2011). Why compassion is such an important part of practice. December ACP Observer. http://www.acpinternist.org/archives/2003/12/ president.htm.

Beauchamp, T., & Childress J. (1994). Principles of Biomedical Ethics, 4-th ed. New York: Oxford University Press.

Schüklenk, U., & Singer, P. (Eds.). (2021). Bioethics: An Anthology. Fourth edition. Hoboken, NJ: Wiley-Blackwell.

De Grazia, D., & Millum, J. (2021). A theory of bioethics. Cambridge University Press.

Department of Health, Education, and Welfare & National Commission for the Protection of Human Subjects of Biomedical and Behavioral Research. (1979). The Belmont Report: ethical principles and guidelines for the protection of human subjectsof research. http://ohsr.od.nih.gov/guidelines/belmont.html.

Engelhardt, H. T. Jr. (1986). The Foundations of Bioethics. New York: Oxford University Press.

Faden R. R., Beauchamp T. L., & King N. M. P. (1986). A History and Theory of Informed Consent. New York: Oxford University Press.

Gert, B., Culver, C. M., & Clouser, D. K. (1997) Bioethics: A Return to Fundamentals. New York: Oxford University Press.

Ghooi, R. B. (2011). The Nuremberg Code-A critique. Perspectives in clinical research 2(2), 72–76. https://doi.org/10.4103/2229-3485.80371

Gross, M. L. (2004). Bioethics and Armed Conflict: Mapping the Moral Dimensions of Medicine and War. The Hastings Center Report 34(6), 22-30.

Jahr, F. (1927). Bio-Ethik. Eine Umschau über die ethischen Beziehungen des Menschen zu Tier und Pflanz. Kosmos. Handweiser für Naturfreunde 24(1), 2-4.

Jecker N. A. S., Jonsen A. R., & Pearlman R. A. (2007). Bioethics: an introduction to the history methods and practice (2nd ed.). Boston, MA: Jones and Bartlett Learning.

Jonsen, A. R. (1998). The Birth of Bioethics. New York: Oxford University Press.

International Military Tribunal. (1949–1953). Trials of War Criminals before the Nuremberg Military Tribunals under Control Council Law № 10. Nuremberg, October 1946 – April 1949. Washington, D.C.: U.S. G.P.O.

Levinas, E. (1995). Ethics and Infinity. Trans. by R . A. Cohen. Pittsburgh: Duquesne University Press.

Pellegrino, E. D. (1999). The origins and evolution of bioethics: some personal reflections. Kennedy Institute of Ethics journal 9(1), 73–88.

Potter, V. R. (1971). Bioethics: bridge to the future. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall.

President’s Council on Bioethics (U.S.). (2008). Human dignity and bioethics: essays commissioned by the president’s council on bioethics. President’s Council on Bioethics. Retrieved May 16 2023 from https://purl.fdlp.gov/GPO/LPS105992.

Rawls, J. (1971). A Theory of Justice: Original Edition. Cambridge, Mass: The Belknap Press of Harvard University Press.

Rendtorff, J. D. & Kemp, P. (Eds.) (2000). Basic Ethical Principles in European Bioethics and Biolaw. Copenhagen and Barcelona: Centre for Ethics and Law (Copenhagen) & Instituto Borja de Bioética (Barcelona), 2 vols.

Veatch, R. M. (2003). The Basics of Bioethics. 2nd ed. Prentice-Hall, NJ: Upper Saddle River.

Sullivan, M. D. (2016). Respecting and Promoting Patient Autonomy in Research, End-of- Life Care, and Chronic Illness Care. The Patient as Agent of Health and Health Care: Autonomy in Patient-Centered Care for Chronic Conditions. (Pp. 41-74). New York, Oxford Academic. https://doi.org/10.1093/med/9780195386585.003.0003

Tännsjö, T. (2008). Understanding ethics: an introduction to moral theory. Second Edition. Edinburgh: Edinburgh University Press.

Ten Have, H. & Gordijn, B. (Eds.) (2014). Handbook of global bioethics. 4 Vols. Dordrecht: Springer.

Ten Have, H. (2001). Foundations and history of bioethics. Ten Have, H., & Gordijn B. (Eds.), Bioethics in a European Perspective. (Pp. 17-50). Dordrecht: Kluwer Academic Publishers.

World Medical Association. (1948). Declaration Of Geneva. Adopted by the General Assembly of The World Medical Association. Geneva, Switzerland.

World Medical Association. (1949). International code of medical ethics. Adopted by the 3rd General Assembly of the World Medical Association. London, England. https:// www.wma.net/wp-content/uploads/2006/09/International-Code-of-Medical-Ethics-1949.pdf

World Medical Association. (1964). World Medical Association Declaration of Helsinki. Ethical principles for medical research involving human subjects. Helsinki, Finland. https://www.wma.net/policies-post/wma-declaration-of-helsinki-ethical-principles-for-medical-research-involving-human-subjects/