Філософські засади колективної відповідальності на прикладі діяльності Європейського суду з прав людини

Сергій Заєць

doi:10.31874/2309-1606-2023-29-1-1

Автор(и)

Сергій Заєць Київський національний університет імені Тараса Шевченка https://orcid.org/0009-0000-5101-1613

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2023-29-1-1

Ключові слова:

міжнародне судочинство, Європейський суд з прав людини, поняття «колективний агент», колективна відповідальність, юридична відповідальність, соціальна дія, imputatio, Lernprozess, Арендт, Ясперс

Анотація

Масштаб наслідків, спричинених російською агресією проти України, неминуче підштовхує до розмислів щодо колективної відповідальності громадян Росії. Важливий історичний досвід надає практика проведення міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі (Німеччина, 20 листопада 1945 – 1 жовтня 1946), який мав статус міжнародного суду над військово-політичної верхівкою нацистської Німеччини – відомого як Нюрнберзький процес. Хоча то був перший приклад міжнародного суду над керівниками держави, тоді йшлося про індивідуальну відповідальність окремих осіб. Філософське обґрунтування саме колективної відповідальності до цього часу залишається проблематичним. Головними питаннями, щодо яких точаться суперечки, є питання про можливість існування колективних соціальних агентів і колективної вини як підстави для покладення відповідальності. В цій статті пропонується поглянути на діяльність Європейського суду з прав людини як на практику колективної відповідальності в міжнародному праві. Діяльність Європейського суду з прав людини може слугувати практичним орієнтиром для оцінки певних теоретичних позицій. З урахуванням зазначеного практичного прикладу колективної відповідальності в дослідженні пропонується здійснити вибірковий реверсивний огляд філософських поглядів Ханни Арендт і Карла Ясперса. Дослідження демонструє, що хоча розмисли зазначених філософів виявилися і не позбавленими певних вад, Арендт і Ясперс, акцентуючись переважно на різних аспектах, змогли запропонувати загалом слушне обґрунтування колективної відповідальності. Запропоноване ними обґрунтування може слугувати фундаментом для подальших розробок у цій галузі. Практичне значення цього висновку полягає в тому, що він може надати поштовх до розробки нових юридичних механізмів колективної відповідальності росіян за наслідки безпідставної агресії проти України. Юридизація підсилить моральний і політичний виміри колективної відповідальності, а також сприятиме підвищенню ефективності так званого суспільного «освітнього процесу» (Lernprozess).

Біографія автора

Сергій Заєць, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

аспірант кафедри логіки; адвокат, експерт освітніх програм з прав людини для юристів Української Гельсінкської спілки з прав людини (УГСПЛ)

Посилання

Arendt, H., & Kohn, J. (2003). Responsibility and judgment (1st ed). New York: Schocken Books.

Baumeister, Andriі. (2009). IMPUTATIO. In European Vocabulary of Philosophy: Lexicon of Intransigence. Vol. I. (Pp. 485–497). Kyiv: Dukh i Litera.

Belgian Foreign Affairs. (2014). Role of the European Court of Human Rights - Paula Marckx’ case in English. https://vimeo.com/112904434

Collins, S. (2020). Collective Responsibility and International Relations. Bazargan-Forward, S., & Tollefsen, D. (Eds.). The Routledge Handbook of Collective Responsibility. (Pp. 331-346). New York: Routledge.

Council of Europe. (1950). European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, as amended by Protocols Nos. 11, 14 and 15. https://www.echr.coe.int/Documents/Convention_ENG.pdf

Council of Europe (Committee of Ministers). (2006). Rules of the Committee of Ministers for the supervision of the execution of judgments and of the terms of friendly settlements. https://rm.coe.int/16806eebf0

Council of Europe (Committee of Ministers). (2022a). On the cessation of the membership of the Russian Federation to the Council of Europe. CM/Res(2022)2. https://rm.coe.int/0900001680a5da51

Council of Europe (Committee of Ministers). (2022b). On legal and financial consequences of the cessation of membership of the Russian Federation in the Council of Europe. CM/Res(2022)3. https://rm.coe.int/resolution-cm-res-2022-3-legal-and-financial-conss-cessation-membershi/1680a5ee99

Dashkovska, O. R., Yavorsky, V. O., & Bezsonova, K. D. (2021). Positive legal responsibility: General theoretical characteristics. Uzhhorod National University Herald. Series: Law, 64, 21–25. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.3

ECtHR. (2013a). Rudnichenko v. Ukraine. App. no. 2775/07. https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-122187

ECtHR. (2013b). Oleksandr Volkov v. Ukraine. App. no. 21722/11. https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115871

Frankl, V. E. (1997). Viktor Frankl recollections: An autobiography. Trans. by J. Fabry & J. Fabry. New York: Insight Books/Plenum Press.

Frankl, V. (2016). Man’s Search for Meaning. Psychologist in Concentration Camps. Trans. by O. Zamoyska. Kharkiv: Family leisure club.

Hafner-Burton, E. M. (2008). Sticks and Stones: Naming and Shaming the Human Rights Enforcement Problem. International Organization, 62(4), 689–716.

Hryshchuk, V. K. (2012). Social Responsibility. Handbook. Lviv State University of Internal Affairs. Lviv: [unknown publisher].

Inter-Allied Declaration. (1942). Punishment for War Crimes. His Majesty’s Stationary Office. https://nla.gov.au/nla.obj-648522001/view?partId=nla.obj-648522082

Jaspers, K. (2000). The question of German guilt. Trans. by E. B. Ashton. New York: Fordham University Press.

Jaspers, K., & Jaspers, K. (1979). Die Schuldfrage ; Für Völkermord gibt es keine Verjährung (1.-10. Tsd.). München: Piper.

O’Connell, M. E., & VanderZee, L. (2013). The History of International Adjudication. Romano, C. P. R., Alter, K. J., & Shany, Y. (Eds.), The Oxford Handbook of International Adjudication ( Pp. 40-62). Oxford, UK: Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/law/9780199660681.003.0003

Smiley, M. (2022). Collective Responsibility. In E. N. Zalta & U. Nodelman (Eds.), The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Winter 2022 Edition). https://plato.stanford. edu/archives/win2022/entries/collective-responsibility/

Stoutland, F. (2008). The Ontology of Social Agency. Analyse & Kritik, 30(2), 533–551. https://doi.org/10.1515/auk-2008-0210

United Nations. (1998). The Romes Statute of the International Criminal Court, A/ CONF.183/9. https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/ rome-statute-international-criminal-court

United Nations (General Assembly). (2001). Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts. A/RES/56/83. https://undocs.org/Home/Mobile?FinalSymbol=A%2 FRES%2F56%2F83&Language=E&DeviceType=Desktop&LangRequested=False

Verkhovna Rada of Ukraine (2003). Civil Code of Ukraine. https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15

Young, I. M. (2011). Responsibility for justice. Oxford, New York: Oxford University Press