Досвід материнства під час війни: дескриптивно-феноменологічний аналіз

Анотація

У статті здійснено аналіз індивідуального до­свіду перших десяти місяців материнства до і під час повномасштабної війни Росії проти України методом дескриптивної феноменології тіла. Ті­лесність розглянуто як основа для можливого опису переживання материн­ства. В аналізі було застосовано ідеї дослідниць Люс Ірігарей (деконструкція складеного образу материнства в мистецтві, науці та філософії) та Юлії Крістевої (аналіз західно-християнської традиції зображення матері з не­мовлям та закладених у неї наративів) в контексті повернення дискурсу про материнство жінкам. Спираючись на ідеї Моріса Мерло-Понті та Айріс Янг, ми звертаємось до феноменологічного аналізу тіла, а саме – жіночого тіла, як «першого локусу інтенційності». Зокрема, йдеться про переживання різких ті­лесних змін під час пологів і протягом перших тижнів материнства, розмит­тя тілесних меж між матір’ю, що годує, та дитиною, налагодження спільної повсякденності через встановлення спільних повторюваних ритуалів, її скасу­вання через необхідність втечі та спроба відновлення в новому місці. У зв’язку з цим, проаналізовано феноменологічне трактування дому як простору пере­живання безпеки, індивідуації, приватності та зберігання (Янг) та його втра­ти. Ми виокремили процеси сну та їжі як два основні тілесні прояви тривоги в повсякденному досвіді. Ключовим елементом тілесного материнського до­свіду зазначене грудне вигодовування, що надало відповідний спектр пережи­вань: від болю і жертовності до заспокоєння і ейфорії від єднання з дитиною. Виявлено, що специфіка жіночого тіла та його пристосування до нових вимог у межах материнства – зокрема, додаткова вага, м’якість, витривалість, інертність тощо – дозволили пристосуватися до нових критичних обставин, пов’язаних із початком повномасштабної війни, позбавленням дому, пережи­ванням загрози і пригнічення.