Відкрита наука: від теорії до практики (українська та китайська перспективи)

Анотація

Статтю присвячено аналізу того, як ідеї відкритої науки знаходять шлях до дослідницької практики вищих навчальних закладів, зокрема на прикладах України та Китаю. Виявлено, що на даний момент більшість дослідників не володіють належною інформацією про концепцію відкритої науки, її орієнтири майже відсутні в нормативних документах і стратегіях розвитку ЗВО, а лише починають з’являтися в планах і деклараціях національного рівня. Демонструється, що на даний момент у центрі уваги як на національному, так і на інституційному рівнях знаходяться лише практики впровадження нижчого, «процедурного» аспекту відкритої науки, зокрема розвиток відкритого доступу до даних та інформації, тоді як підтримка цінностей демократії та академічної свободи залишається переважно декларативною. Стверджується, що «відкрита наука» – це не просто просування відкритого доступу та розбудова відповідної інфраструктури, а ціла парадигма відкритості та демократизації дослідницьких практик, включаючи їх децентралізацію та відмову від нав’язаної ззовні орієнтації на кількісні та формальні показники ефективності дослідження. Втілення задекларованих у нормативних документах та стратегіях розвитку цінностей академічної свободи та демократії у повсякденну дослідницьку практику виявляється особливо складним з огляду на централізовані традиції управління, властиві багатьом країнам світу, зокрема Україні та Китаю. Проте деякі з практик, які більш-менш успішно реалізуються в Китаї та інших країнах регіону Південно-Східної Азії, що перебувають приблизно на тому ж етапі руху від надмірної централізації системи вищої освіти до її демократизації, можуть виступати корисними взірцями для України.