Коли гуманітарій плакав або Криза гуманітарної освіти в Україні: симптоми і шляхи лікування

Анотація

Дана стаття, можливо, геть позбавлена академічного пафосу та сповнена повсякденною іронією, але такий підхід, напевне, можна обґрунтувати тією ситуацією, яка на сьогоднішній день склалася в освітньому просторі країни. Сама ж ситуація є настільки кричущою, що говорити «взірцевою мовою» високопосадовців та розлогими конструктами словоблудства на кшталт «світлого майбутнього» нашої освіти, не викликає жодного бажання. За цих умов в даній статті ми намагаємося проаналізувати окремі проблеми, які існують в системі гуманітарної освіти України. Зокрема, ми звертаємося до питання того, що освітня стратегія країни (якщо вона взагалі існує), це суцільний «експериментаріум», який ґрунтується на безперервному випробуванні на українській системі освіти різноманітних освітніх стратегій світу та в якому піддослідними є діти та педагоги. Подібні експерименти навіть в експериментальній соціології чи психології називають «нелюдськими». Адже тільки «наша» система освіти приймає нову стратегію, відразу, щойно з’являється черговий Міністр освіти зі своїми нововведеннями та власним баченням ситуації; саме в ній відсутні або логіка, або будь-який взаємозв’язок між вищою та середньою школами; саме в ній відбувається зниження рівня державного фінансування гуманітарного блоку та його знецінення, яке може призвести до цілковитої культурної деградації. На останньому ми акцентуємо увагу. Оскільки, саме гуманітарна освіта, і ті ж таки гуманітарії, в будь-які часи, в будь-якій країні були провідниками та показниками рівня суспільного та культурного розвитку в цілому. Мета та завдання дослідження полягають у окресленні та аналізі окремих проблем, які існують на сьогоднішній день в області гуманітарної освіти та які спричиняють симптоматику її «хвороби»