Homo digitalis, дигітальна культура і дигітальна освіта: філософсько-антропологічні і філософсько-освітні розвідки

Марія Дмитрівна Култаєва

doi:10.31874/2309-1606-2020-26-1-1

Автор(и)

Марія Дмитрівна Култаєва Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-1-1

Ключові слова:

homo digitalis, онтологія Дигітального, дигітальна культура, освіта, патологія, відчуження, комунікація, Інтернет, етика

Анотація

У статті запропоновано аналіз антропологічно орієнтованих рефлексій дигітальної культури як нового рівня розвитку масової культури індустріального суспільства. Обґрунтовується методологічна доцільність запобігання редукції дигітального до цифрового. Метою статті є розкриття евристичного потенціалу філософсько-антропологічних та філософсько-освітніх концептуалізацій дигітальної культури. Розкрито орієнтаційну функцію концепту homo digitalis, який набув поширення у сучасній західній філософській антропології та у провокативній філософії освіти. Ідеально-типовий конструкт людини як творіння і творця дигітальної культури розкриває і пояснює особливості комунікації в рамках цієї культури, яка є переважно культурою зображення, сприйняття на слух та усного мовлення, що провокує згортання традиційної письмової культури. Здійснюється порівняльний аналіз образів людини, запропонованих різними генераціями німецької філософської антропології, де основний акцент роблять на семантиках homo digitalis, homo faber та homo creator, які почасти є комплементарними. Здійснено опис просторових і темпоральних характеристик дигітальної культури, розкрито специфіку притаманних їй форм комунікації, де набуває значущості фатична комунікація та існують ризики дигітального відчуження. Дигітальна культура змінює саморозуміння постіндустріальних суспільств, які задля запобігання модернізаційних ризиків потребують світоглядної орієнтації та морально-етичної експертної оцінки валідності інновацій. Патології дигітальної культури, особливо дигітальна деменція, знаходять прояв також у практиках дигітальної освіти, хоча змішане навчання за умов адекватної оцінки його ресурсної бази і раціональної організації сприятиме мінімізації таких патологій.

Біографія автора

Марія Дмитрівна Култаєва, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАПН України, завідувач кафедри філософії; Президент Українського товариства філософії освіти, перекладач українською праць сучасних зарубіжних філософів (У.Бек, В.Вельш, Г.Гадамер, Ю.Габермас, Г.Йонас, Р.Рорті та ін.)

Посилання

Adamowsky, N. (2018). Digitale Moderne. München Hirmer Verlag

Anders, G. (1985). Die Antiquiertheit des Menschen. Erster Band. Über die Seele im Zeitalter der zweiten industriellen Revolution. München: Beck.

Anders, G. (1986). Die Antiquiertheit des Menschen . Zweiter Band. Über die Zerstörung des Lebens im Zeitalter der dritten industriellen Revolution. München: Beck.

Becker, L. (2018). Machen digitale Media Schüler wirklich schlauer. Frankfurter Allgemei-ne Zeitung. Januar.

Borow, O. A. (2019). Schule digital – wie geht das? Wie die digitale Revolution uns und die Schule verändert. Weinheim: Belz.

Cappuro, R. (2017). Homo digitalis. Beiträge zur Ontologie, Anthropologie und Ethik der digitalen Technik. Berlin: Springer.

Chidalgo, O. (2019). Demokratie und Digitalisierung. In Information Philosophie, 1, 52-57.

Dinter, M. (2020). Reset. In Uniglobale, Januar, 10-15.

Gumbrecht, H.U. (2019). Brüchige Gegenwart. Reflexionen und Reaktionen. Stuttgart: Re-clam.

Hammermann, A. (2020). Begehrte Tüftler. In Uniglobale. Januar, 22-25.

Hampe, M. (2016). Welche Werte sind zentral für die europäische Lebensform? In Philo-sophie Magazin, 2, 58.

Husserl, E. (1970). Philosophie der Arithmetik. Mit ergänzenden Texten (1890-1901). Ber-lin: Springer.

Kreienbrink, M. (2020). Videospielend lernen, In Uniglobal. Januar, 28-29.

Kultaieva, M. (2016). The pedagogical Province of P. Sloterdijk and the Revolutions on its Borders. In Philosophical Thought. 2, 94-112 [in Ukrainian].

Kultaieva, M. (2017). The Education and its Deformations in the Contemporary Culture: a Contribution to The Actuality Th. W. Adorno’s Theory of Half-Education. In Philosophy of Education. 20 (1), 153-125 [in Ukrainian].

Kultaieva, М. (2018). The provocative Philosophy of Education: Fata Morgana of Universalism and Templation of Singularities. In Philosophy of Education, 23 (2), 32-69 [in Ukrainian].

Kultaieva, M. (2019). Philosophical Pedagogy and Spiritual Renewal of the Modern Societies. Kharkiv: FOP Panov A. M. [in Ukrainian].

Lembke, G., & Leipner, I. (2015). Die Lüge der digitalen Bildung. Warum unsere Kinder das L ernen verlernen. München: Redline-Verlag.

Luhmann, N. (1998). Die Gesellschaft der Gesellschaft. Frankfurt am Main: Suhrkamp.

McLuhan, M. (1962). The Guttenberg Galaxy. The Making of Typographic Men. Toronto: University of Toronto Press.

McLuhan, M. (2016). The Future of the Library. From Electronic Media to Digital Media. Ed. by Robert R. Logan. New York: Peter Lang.

Münch, R. (2011). Akademischer Kapitalismus. Über die politische Ökonomie der Hochschulreform. Berlin: Suhrkamp.

Newen, A. (2018). Der perfekte Psychopath. In Frankfurter Allgemeine Zeitung. 31 August, 195, 11.

Nida-Rümelin, J.(2014). Der Akademisierungswahn. Zur Krise beruflicher und akademischer Bildung. Hamburg: Körner Verlag.

Nida-Rümelin, J., & Weidenfeld N. (2018). Digitaler Humanismus- Eine Ethik für das Zeitalter der Künstlichen Intelligenz. München: Piper.

Paganini, S. (2019). Von Evas Apfel bis Noahs Stechmücken. Fake News in der Bibel. Freiburg: Herder.

Pfaller, R. (2008). Das schmutzige Heilige und die reine Vernunft. Frankfurt am Main: Fischer.

Precht, R.D.(2020). Künstliche Intelligenz und der Sinn des Lebens. München: Goldmann Verlag

Ramge, Th. (2018). Mensch und Maschine. Wie Künstliche Intelligenz und Roboter unser Leben verändern. Stuttgart: Reclam.

Reckwitz, A. (2017). Die Gesellschaft der Singularitäten: Zum Strukturwandel der Modern. Berlin: Suhrkamp.

Remmers, P. (2019). Mensch–Roboter–Interaktion. In Information Philosophie, 3, 32-38.

Rügemer, W. (1985). Neue Technik, alte Gesellschaft. Silicon Valley. Köln: Pahl-Rugenstein.

Rügemer, W. (2018). Die Kapitalisten des 21. Jahrhunderts. Münster: PapyRossa Verlag.

Schmied-Kowarzik, W. (2018). Das dialektische Verhältnis des Menschen zur Natur. Philosophische Studien zu Marx und zum westlichen Marxismus. München: Karl Alber.

Sennett, R. (1998). The Corrosion of Character. The Personal Consequences of Work in the New Capitalism. New York: W. W. Norton & Company.

Sloterdijk, P. (2009). Do musst dein Leben ändern. Über Anthropotechniken. Frankfurt am Main: Suhrkamp.

Spitzer, M. (2014). Digitale Demenz. Wie wir uns und unsere Kinder um Verstand bringen. München: Droemer Knaur Verlag.

Stettler, R. (2014). The politics of knowledge work in the post-industrial culture: Understanding the dissemination of knowledge of the sciences, humanities, and the arts. Switzerland: Birkhäuser.

Türcke, Ch. (2019). Digitale Gesellschaft. Auf dem Weg in eine neue Stammgesellschaft. München: C.H.Beck.

Turckle, S. (2011). Alone Together. Why We Expect More from Technology and Less from Each Other. New York: Basic Books.

Weis, H.-W. (2015). Der Intellektuelle als Yogi. Für eine neue Kunst der Aufmerksamkeit im digitalen Zeitalter. Bielefeld: Transcript.

Zichy, M. (2017). Menschenbilder. Eine Grundlegung. München: Karl Alber.