Мистецтво доби індустріально-масового суспільства в естетичній теорії Теодора Адорно

Анотація

Актуальність. У розгляді філософських позицій Теодора Адорно щодо явища сучасного йому мистецтва було виокремлено як відповідне соціально-політичним реаліям українського суспільства дегуманізовану суть ідеологічного впливу на людську свідомість. Метою статті є обґрунтування на теоретичній основі ідейного аналізу текстів Теодора Адорно цінности розуміння філософа прямої залежности соціокультурних перетворень у суспільстві, що мають емансипаційний характер, від присутності в мистецтві чинника особистої духовности творчої людини. Методи. У дослідженні були застосовані метод поєднання аналізу і синтезу, метод філософської герменевтики та метод рефлексії як засоби досягнення розуміння тих складових внутрішнього світу філософа, які спричиняли його реагування на породження знедуховленим суспільством соціокультурих явищ неґативного для цивілізованого співжиття людей характеру. Новизна. У статті було увиразнено як визначальне начало роль домашнього виховання Теодора Адорно, що стало засадничим чинником формування особистих естетичних та інтелектуальних позицій німецького мислителя. Було виокремлено як важливий чинник інтелектуального становлення філософа його ідейно-комунікативний зв’язок з однодумцями та колегами по дослідницькій праці. Відбулося дослідницьке поглиблення ідейного зв’язку естетичної теорії Теодора Адорно з його критичною онтологією – таким теоретичним знанням, що надає обізнаній людині ідейну можливість духовно протистояти тискові на свою свідомість будь-якої владної ідеології. Висновки. Теоретичним результатом філософського дослідження естетичної теорії Теодора Адорно та його критичної соціальної теорії є розуміння феномену знедуховленого мистецтва як ідеологічного засобу владного керування людьми в суспільстві. Альтернативою названому було виявлено таке інше мистецтво, духовна сила якого стає допоміжним засобом у боротьбі людей за можливість жити вільно.