Вплив стратегічної раціональності та обмеженої автономії на занепад університету

Анотація

У останні десятиліття можна спостерігати доволі тривалий процес занепаду університету не просто як закладу освіти, а й, найперше, – як важливого соціального інституту. Університет є надзвичайно важливим осередком впливу на формування громадської думки, а, отже, є необхідним для нормального функціонування держави. І саме як соціальному інститутові йому важливо зберігати перевагу саме комунікативної раціональності, адже домінування стратегічної раціональності й призводить до руйнації головної ідеї університету та, врешті, його занепаду, що ми зараз і спостерігаємо. Тобто університет також стає жертвою експансії цілераціональності, що провокує соціальні патології, про які говорить Юрґен Габермас. Ідея університету (до розробки якої долучилися багато визначних філософів, таких як Імануель Кант, Вільгельм фон Гумбольдт, Джон Г. Ньюмен та інші) полягала головно у тому, що він повинен мати повну автономію. Це би і забезпечувало не обмежений та загальнодоступний дискурс усередині університету, що у подальшому матиме вплив і на суспільно-політичне життя держави. Проте, саме автономії, фактично, і позбувається сучасний університет. Він є або ж підпорядкований державі, що диктує свої правила, або ж керується законами ринку. І у цьому випадку комунікативна раціональність підміняється стратегічною, а отже, ні про який вільний дискурс уже не йдеться. Університети перетворюються на державні чи комерційні контори, а знання – на товар. У результаті це призводить до того, що уже зауважував Теодор Адорно – поширенні напівосвіти. Саме тому потрібно детальніше розглянути кризу сучасних університетів та намітити можливі шляхи вирішення проблеми.