Нездоланна енергетика розуму – освіти, науки і культури – в стратегії цивілізаційного розвитку людства

Анотація

Мабуть, найбільш утаємниченим феноменом світу є людина, а в її якостях – розум. Створена «з праху земного» чи занесена з далеких космічних глибин, сформувавшись в результаті еволюції природи чи з якогось іншого ще не розпізнаного дива, вона підкорила собі природу, створила універсально- штучний світ, «другу природу» – культуру, стала нині не тільки господарем Планети, але й усе більш прагматично вдивляється в Космос. Перші спроби його освоєння (як і весь попередній шлях підкорення природи) наштовхують на думку що людина володіє якоюсь неймовірно утаємниченою силою, що до­зволяє їй піднятися й домінувати над світом. Ця сила є силою розуму – науки, освіти і культури. Вона об’єднала всі інші якості людини в єдиний енергетич­ний комплекс, сконцентрувала їх у здатності до праці, завдяки якій освоїла природу, спрямувала людину у цивілізаційне річище. Філософи досліджували як історичні джерела походження розуму, так і закономірності його розви­тку і перспективи подальшого застосування у суспільстві та світі. Розум знаходить розмаїті, інколи несподівані шляхи для свого втілення – не лише в науці, філософії, освіті, але й у народних традиціях, у пророцтвах місти­ків і сентенціях мудреців. Водночас, і втрата розуму може набувати різних форм – від «горя з розуму» і до втрати людських цінностей у праці аж до без­умств війни. Відхід від «розуму» створює цивілізаційні колізії, які здебільшо­го закінчуються війною. Нинішня з них – найглибша й найбільш загрозлива. Її загострює погроза рашистів щодо застосування ядерної зброї. Покласти край рашизму, викорінити насильство, забезпечити українську перемогу й встановити гарантований мир та співробітництво між народами – саме в цьому корениться «мудрість» розуму, його невичерпна енергетика, яка га­рантує нові перспективи цивілізаційного поступу людства.