Чи можлива «філософія після Бучі»: внесок війни в філософію

Анотація

У статті аналізується проблема сучасного стану філософії в умовах російської агресії проти України. Стверджується, що перед сучасними філософами постає питання: «Як можлива філософія після Бучі?». Стверджується, що, з одного боку, ця постановка питання та ситуація багато в чому подібна до аналогічних дискурсів «філософія після Аушвіца» і «філософія після ГУЛАГу», а з іншого, засвідчує низку світоглядних та моральних вад сучасного суспільства та політики, які зробили можливим появу цього питання. Ще одним наслідком є не вивчення уроків історії, що зумовлює появу та зрощення новітніх тоталітарних лідерів, які задля досягнення своїх цілей готові розпочинати війни, які в перспективі загрожують розростися до рівня нової Світової війни або ж до застосування ядерних арсеналів. Таким чином, є підстави констатувати нездатність протистояти авторитаризму та тоталітаризму не лише міжнародним організаціям як ООН, Червоний Хрест, а й недієвість тих світоглядних засад та ціннісних позицій на яких ґрунтується їхня діяльність.

Окрема увага акцентується на теологічних аспектах даної проблеми, особливостях її постановки та вирішення сучасними теологами. Автори аналізують критику з боку українських інтелектуалів-філософів упереджень західного філософського істеблішменту, торкаються доктрини «русского мира» як громадянської релігії з відповідними догматами, нарешті, пропонують деякі філософські висновки, які формулюють, на думку авторів, якщо не нові імперативи, як вони дещо претензійно називають, то принаймні нові вагомі акценти, які привносить Україна в світову філософську царину. Таким надважливе завдання, не просто відобразити чи осмислити дійсність буття «під бомбами», а сформулювати нові імперативи, які можуть стати засадничим для нової поствоєнної філософії, політики та культури.

This project has received funding through the MSCA4Ukraine project, which is funded by the European Union.