Етичний кодекс лікаря: виховання гідності

Анотація

Виховання – частина освітнього процесу, яка формує в людині вміння відчувати гідність у ній самій та інших. Таке вміння має особливе значення для медичного працівника, покликання якого вимагає від нього чуйності до пацієнта. Перебуваючи у стані хвороби, людина гостро переживає «втрату гідності». Отож, одне з завдань лікаря полягає у тому, щоби побачити гідність свого пацієнта, розпізнати ті її регіони, які є ураженими, і правильно вшанувати непорушне осердя цієї гідності. Авторка статті подає дороговказ для такого розрізнення, для чого досліджує чотири варіанти класифікації типів гідності, визначає найголовніший із них і демонструє ситуації з медичної практики, в яких актуалізується потреба в цьому розрізненні.

Під гідністю авторка має на увазі багатоаспектний феномен, який відповідає, водночас, непорушній цінності людської особи, доброчесності, статусу морального суб’єкта. Така багатоаспектність відображається у спробах типологізації гідності. У статті наведено концепції розрізнення типів гідності, запропоновані Л. Р. Касом (базова гідність людського буття і повна гідність буття людиною), В. Князевичем (онтологічний і екзистенційний аспекти), А. Роджіньскім (особистісна, особиста й особова гідність), Д. П. Салмесі (атрибутивна, розквітла і внутрішня гідність).

Хвороба, особливо поважна, являє собою випробування для гідності. Авторка, однак, доводить, що базовий шар гідності залишається непорушним навіть тоді, коли людина перебуває у станах, які не відповідають статусу раціональної істоти. Стверджується, що хвороба завдає ударів менш суттєвим шарам гідності. Покликання лікаря, отож, полягає у тому, щоби, по-перше, розпізнати ці ушкоджені аспекти, а по-друге, продемонструвати пацієнту той факт, що його базова, внутрішня, особова чи онтологічна гідність не може бути втраченою за жодних обставин. Виховання у майбутніх лікарів уміння розрізняти всі аспекти гідності має бути важливим моментом освітнього процесу медичних навчальних закладів.