Динаміка секуляризації як процес взаємного навчання філософії та релігії

Анотація

У статті розглянуто сучасний етап розвитку суспільства, повʼязаний з формуванням нового типу відносин між секулярною і релігійною свідомістю. Якщо в секулярному суспільстві недавнього минулого ці відносини були засновані на домінуванні світської ідеології, а релігійна свідомість трактувалася як еволюційне минуле суспільства, значення якого у міру соціального прогресу зменшується аж до повного зникнення релігії, то постсекулярна культура повʼязана з формуванням нової конструктивної установки по відношенню до релігійної свідомості як іманентної складової суспільної свідомості, яка не зникає з розвитком суспільства, а лише змінює форми вираження, а також з формуванням рівноправного діалогу світського і релігійного. Постсекулярність не означає повернення до пануючого становища релігії та не відміняє здобутки секулярної парадигми. Секуляризм провів перекодування культурної матриці, тому зайняти центральне сенсо- і ціннісноутворююче місце у культурі у релігії та конфесійних традицій, котрі колись цю культуру породили, вже не виходить. До того ж, глобалізація формує досі небачену в історії людства ситуацію взаємодії релігійних традицій у рамках одного культурного і правового поля. Мова вже не йде про пригнічення більш прогресивними традиціями духовно примітивних традицій (християнство або іслам по відношенню до язичництва) – взаємодіяти доводиться традиціям з високорозвинутими духовно-інтелектуальними та місіонерськими потенціалами. Постсекулярність означає не тільки критичний перегляд стадіальної свідомості, але і відкритість, сприйнятливість і принаймні цікавість до всіх розмаїтих форм людської релігійності. Секуляризація має сприйматися, згідно з Ю. Габермасом, як двоякий і взаємодоповнюючий процес навчання. Модернізація охоплює релігійну і світську свідомість, видозмінюючи їх. Цей процес навчання, змін і збагачення складає сутність постсекулярної епохи. Основною характеристикою постсекулярного суспільства є «двосторонній процес навчання» віри і розуму або їх корелятивність. У сфері освіти необхідним результатом формування постсекулярного суспільства є впровадження діалогу та толерантності як необхідних принципів освітньої діяльності та відсутність дискримінації на релігійному підґрунті.