Динаміка секуляризації як процес взаємного навчання філософії та релігії

Автор(и)

  • Катерина Кузнецова Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-4979-066X

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-2-3

Ключові слова:

постсекулярне суспільство, секулярність, діалог, «двосторонній процес навчання», релігійна ідентичність

Анотація

У статті розглянуто сучасний етап розвитку суспільства, повʼязаний з формуванням нового типу відносин між секулярною і релігійною свідомістю. Якщо в секулярному суспільстві недавнього минулого ці відносини були засновані на домінуванні світської ідеології, а релігійна свідомість трактувалася як еволюційне минуле суспільства, значення якого у міру соціального прогресу зменшується аж до повного зникнення релігії, то постсекулярна культура повʼязана з формуванням нової конструктивної установки по відношенню до релігійної свідомості як іманентної складової суспільної свідомості, яка не зникає з розвитком суспільства, а лише змінює форми вираження, а також з формуванням рівноправного діалогу світського і релігійного. Постсекулярність не означає повернення до пануючого становища релігії та не відміняє здобутки секулярної парадигми. Секуляризм провів перекодування культурної матриці, тому зайняти центральне сенсо- і ціннісноутворююче місце у культурі у релігії та конфесійних традицій, котрі колись цю культуру породили, вже не виходить. До того ж, глобалізація формує досі небачену в історії людства ситуацію взаємодії релігійних традицій у рамках одного культурного і правового поля. Мова вже не йде про пригнічення більш прогресивними традиціями духовно примітивних традицій (християнство або іслам по відношенню до язичництва) – взаємодіяти доводиться традиціям з високорозвинутими духовно-інтелектуальними та місіонерськими потенціалами. Постсекулярність означає не тільки критичний перегляд стадіальної свідомості, але і відкритість, сприйнятливість і принаймні цікавість до всіх розмаїтих форм людської релігійності. Секуляризація має сприйматися, згідно з Ю. Габермасом, як двоякий і взаємодоповнюючий процес навчання. Модернізація охоплює релігійну і світську свідомість, видозмінюючи їх. Цей процес навчання, змін і збагачення складає сутність постсекулярної епохи. Основною характеристикою постсекулярного суспільства є «двосторонній процес навчання» віри і розуму або їх корелятивність. У сфері освіти необхідним результатом формування постсекулярного суспільства є впровадження діалогу та толерантності як необхідних принципів освітньої діяльності та відсутність дискримінації на релігійному підґрунті.

Біографія автора

Катерина Кузнецова, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

магістр філософії, старший викладач кафедри теоретичної і практичної філософії імені професора Й. Б. Шада

Посилання

Grotius H. (1994). On the law of peace and war (A. L. Sakketty, trans.). Moscow: Ladomyr. (Original work published 1625). [In Russian].

Casanova, J. (2017). On the other side of secularization: the religious and secular dynamics of our global era. (O. Panich, trans.). Kyiv: Dukh i litera. [In Ukrainian].

Markvard O. (2003). The era of alienation to the world. Domestic notes, (6). http://strana-oz.ru/2003/6/epoha-chuzhdosti-miru [In Russian].

Habermas J. (2011). Postmetaphysical thinking (V. Kuplyn, trans.) Kyiv: Dukh i litera. (Original work published 1988). [In Ukrainian].

Habermas J. (2006). Pre-political foundations of a democratic state of law? (V. Vytkovskyi, trans). Dialectics of secularization. About reason and religion. Moscow: Bybleisko-Bohoslovskyi Instytut Sv. Apostola Andreia, 112. [In Russian].

Habermas J. (2008). "Post-secular" society - what is it? Part 1. (M. Kronauer, trans.). Russian philosophical newspaper, 4 (18), 1-2. [In Russian].

Habermas J. (2011) Between naturalism and religion. (B. Skuratov, trans.). Moscow: Ves Myr. [In Russian].

Jerv'e-Lezhe D. (2015) In Search of Certainty: Paradoxes of Religiousness in Developed Modern Societies. State, religion, Church in Russia and abroad, (1), 254–268. [In Russian].

Adams, N. (2006). Habermas and Theology. Cambridge: Cambridge University Press.

Gauchet, M. (1998). La religion dans la démocratie. Parcours de la laïcité. Paris: Gallimard.

Habermas, J. (1992). Transcendence from within, Transcendence in this World. Modernity, and Public Theology. New York: Crossroad.

Habermas, J. (2002). Religion and Rationality: Essays on Reason, God and Modernity (ed. E. Mendieta). L.: The MIT Press.

Habermas, J. (2010). An Awareness of What is Missing. Faith and Reason in a Post-secular Age. Cambridge: Polity, 15-23.

Taylor, Ch. (1998). Modes of Secularism. Bhargava R. (ed.). Secularism and Its Critics. New York: Oxford University Press.

Taylor, Ch. (2014). What Does Secularism mean. Dilemmas and Connections: Selected Essays. Cambridge, Massachusetts and London: The Belknap Press of Harvard University Press.

Terner B. (2012). Religion in a post-secular society. State, religion, Church, (2), 21-51. [In Russian].

The Ministry of Education and Science is always open to dialogue with the All-Ukrainian Council of Churches and Religious Organizations, - Serhiy Shkarlet. (2021). https://mon.gov.ua/ua/news/mon-zavzhdi-vidkrite-do-dialogu-z-vseukrayinskoyu-radoyu-cerkov-i-religijnih-organizacij-sergij-shkarlet [In Ukrainian].

Vattimo, G. (1991). The End of Modernity. Cambridge: Polity Press.

##submission.downloads##

Переглядів анотації: 254

Опубліковано

2021-06-25

Як цитувати

Кузнецова, К. (2021). Динаміка секуляризації як процес взаємного навчання філософії та релігії. Філософія освіти. Philosophy of Education, 26(2), 43–56. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-2-3

Номер

Розділ

Статті

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.