Філософія (не) для обраних: демократизація освітніх практик Античності

Ксенія Зборовська

doi:10.31874/2309-1606-2026-32-1-7

Автор(и)

Ксенія Зборовська Київський національний університет імені Тараса Шевченка https://orcid.org/0000-0003-0949-3801

DOI:

https://doi.org/10.31874/2309-1606-2026-32-1-7

Ключові слова:

антична філософія, освіта, софістика, Протагор, пайдея, чеснота, політична спроможність, поліс, інклюзивна освіта

Анотація

Актуальність. У статті досліджено процес демократизації освітніх практик та філософського знання в Античності, зокрема перехід від елітарного розуміння чесноти до інклюзивної моделі громадянської освіти. Aктуалізовано античний досвід переосмислення співвідношення абсолютної істини (ἀλήθεια) та суспільної ґадки (δόξα). Метою розвідки є аналіз софістичної «освітньої революції» Протагора, яка кинула виклик традиційній аристократичній пайдеї Гомера та елітарній філософії Академії Платона. Методи. Здійснено історико-філософську реконструкцію та порівняльний аналіз елітарної (гомерівсько-платонівської) і демократичної (софістичної) освітніх моделей. Застосовано метод філософської герменевтики для текстуального аналізу першоджерел (зокрема діалогів Платона та гомерівського епосу) з метою відстеження еволюції ключових концептів (ἀλήθεια, δόξα, ἀρετή, παιδεία) у їхньому соціально-політичному вимірі. Новизна. Переосмислено перехід від орієнтації на абсолютну істину до суспільної ґадки не як радикальний релятивізм, а як необхідну онтологічну умову для зародження інклюзивної освіти. Інтерпретовано протагорівську версію міту про Прометея, яка концептуально обґрунтовує вроджену здатність кожної людини до участі в управлінні державою. Античний поліс постає як безперервне освітнє середовище, де громадянська чеснота (ἀρετή) засвоюється так само природно й органічно, як рідна мова. Підкреслена технічно-терапевтична, а не авторитарна роль софіста-тьютора: він не ретранслює абсолютну істину, а лише надає необхідний інструментарій для самостійної побудови картини світу та правил ведення дискусії з Іншим. Висновки. Педагогічний та філософський спадок софістів заклав міцний базис для сучасної інклюзивної освіти та демократії. Колективний публічний логос розглянуто як єдиний дієвий механізм самостійного формування та вдосконалення цінностей вільної спільноти.

Біографія автора

Ксенія Зборовська, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

кандидатка філософських наук, співзасновниця освітнього проєкту «Печера Платона», асистентка кафедри історії філософії філософського факультету.
Сфера наукових інтересів: антична філософія, філософія Середніх віків, філософська антропологія, етика, етика чеснот, філософія освіти.

Посилання

Adkins, A. W. H. (1960). Merit and responsibility: A study in Greek values. Oxford:Clarendon Press.

Arendt, H. (1961). What is authority? In H. Arendt, Between past and future: Six exercises in political thought (pp. 91–141). Chicago: University of Chicago Press.

Arendt, H. (1998). The human condition (2nd ed.). Chicago: University of Chicago Press.

Garner, R. (1987). Law and society in classical Athens. New York: St. Martin’s Press.

Hegel, G. W. F. (2016). Vorlesungen über die Geschichte der Philosophie: Erster Teil. Hamburg: Felix Meiner Verlag. [in German].

Hénaff, M. (2019). The price of truth: Gift, money, philosophy (O. Panych, Trans.). Kyiv: Dukh i Litera. [In Ukrainian].

Homer. (2006). Iliad (B. Ten, Trans.). Kharkiv: Folio. [In Ukrainian].

Marrou, H.-I. (1948). Histoire de l’éducation dans l’antiquité. Paris: Éditions du Seuil. [in French].

Plato. (1999). Dialogues (Y. Kobiv, Trans.). Kyiv: Osnovy. [In Ukrainian].

Plato (2021). The State. (D. Koval, transl.). Lviv: Apriori. [In Ukrainian].

Plato. (1999). Plato’s Republic (J. Burnet, Ed.). Perseus Digital Library. https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0167%3Abook%3D6%3Asection%3D499b (Original translation published 1903).

Plato. (1999). Protagoras (J. Burnet, Ed.). Perseus Digital Library. https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0177%3Atext%3DProt.%3Asection%3D317d (Original translation published 1903).

Schiappa, E. (2003). Protagoras and logos: A study in Greek philosophy and rhetoric (2nd ed.). Columbia, SC: University of South Carolina Press.

Vernant, J.-P. (1982). The origins of Greek thought. New York: Cornell University Press.

Zborovska, X. (2023). Experts, expertise and philosophy [in Ukrainian]. Philosophy of Education, 29(1), 141–152. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2023-29-1-8